Мій син фотографує мою матір —
Кого ж вона тримає в пелені?..
Тремтять сонця на шибах і на хаті —
На виноградом вишитій стіні.
Ідилія, та й годі! Все як треба.
Я десь посередині між двома.
Огром шовковий молодого неба
Тримаю я над ними обома.
Вони його тримають наді мною:
Коли чесніше глянути мені,
То саме я сиджу під сивиною,
Як у гнізді, у сивій пелені.
Трава як пахне! Як горить суниця!
Яка морозна дзвонкова вода!
Летить з дитинства сивопера птиця
І прямо в душу тяжко загляда!
Яке терпке життя всепроминуще
Солодким димом обгорілих літ!
Яке боляще і яке цілюще
Питво буття — і цвіт його, і плід!
Мій син фотографує мою матір —
Вона ж мене тримає в пелені.
Я ще не вмію дибати по хаті,
А йду, об призьбу спершись, при стіні.
Як болісно життя все промайнуло —
Лови, мій сину, незагайну мить,
Бо так майбутнім дихає минуле,
Немов суниця на губах гірчить.
Які сонця гіркаві розілляті —
За сивим сонцем молоде жене...
Сидить на призьбі моя сива матір —
В прицілі внука навіть не змигне!..
|
|
|
