Підступає Велика Вода
До мого тимчасового дому.
Скоро не буде ступити де,
Щоб додому пройти по твердому.
А Велика Вода підступає,
Особливо вночі невидима.
Забуттям тяжко хлюпає
І докорами праведно грима.
Тій Великій Воді
Не поставити греблі-загати.
Як великій біді —
Зась риштоками перекопати.
Вже по груди вона,
Вже по горло вона і по бровн.
Чорнобровим сміявся —
Нині плачеш уже сивобровим.
Підступає Велика Вода,
Заполонює всі твої вежі.
Попіл мокрий лежить
На румов’ї лихої пожежі.
А які ж бо вогні
Твою душу навпіл роздирали —
Зараз сльози вогненні
Достигають на дні у корали.
Підступає Велика Вода,
Підступає щомиті, щохвилі.
Я не чую й не бачу —
Я знаю напам’ять ті хвилі.
Я стою, я їх прагну,
Я їх ошаліло накликую,
Вже по душу залитий
Отою Водою Великою.
|
|
|
