Я в своєму помісті. Княгині і графи
З відрами босі біжать по воду...
Чи був у нас хоч один літератор,
Який не гонив би курей з городу?!
Я в білому замку з гербом калини.
Кози ревуть, як воздобні тури.
Похмілля віків настоєм полинним
Лікує всілякі космічні тортури.
Рось тут. Росішки і Скоморошки.
Русь тут скоморохами перебродила —
З-за топонімічної гробової дошки
Визирає лукава парсуна Ярила.
Сонце неділешнє, сонце священне
Патерицею лупить по тім’ї.
Все тут язичницьке, нехрещене —
Ще й не чути пишнот Візантії.
На нервах століть правлю жилаві гуслі.
Це ж Боянові метастази —
Вибухають під серцем загуслі
Староруські полинні екстази...
|
|
|
