Оскарження Івана Гонти

Іван Драч

Многосте світу, тяжка і буденна,
Односте світу, метка й навіжена,
Дикосте світу, вертка й монотонна,
Лагодо світу з Божого лона!

Кинув на тебе я клич Святославів,
Вийшов на ви, заки день не поржавів,
Вийшов на ви, заки супрязь з добою
Десь в бойовищі двобою з собою.

Ненасить долі впокорилась мулом,
Та проростає майбутнє в минулім,
Вишаблює з піхов коріння цупкіші —
З лона непам’яті в пахолодь тиші.

Дню мій стоболісний, дню чорногрекий,
Навзір — правдивий, від правди — далекий,
Буйний, громохкий, підступний, солодкий,
Предовгий — для марень, для дій — закороткий.

Нам би зажити слави з тобою,
Тільки з тобою в тяжкому двобою,
Нам би з тобою козирувати
Над людські грати і царські гармати.

Та тільки бджілка сіла на шаблю,
Й занести шаблю вже не потраплю...