1
В четвер сьогодні — п’ятниця.
Весною йде зима.
Тверезим суне п’яниця,
І все, що є, — нема.
Все, що було, не збудеться,
Все чорне — біле скрізь.
Комизиться, марудиться,
Земна скрегоче вісь.
Розкидано, розметано,
Розрито білий світ,
І вишня — жах кумедно
Цвіте у чорний цвіт...
2
Циклону ще нема над морем.
Повсюди спокій, сонце, благодать.
Але ущелиною вже прорвалась хмарка,
Маленька, сизостанна, ніби натяк
Того, що завтра розшаліє тут.
В твоїх словах іще нічим не пахне.
Все тихо-мирно, тільки ледь бринить
Малою хмаркою нечутний смуток.
Я душу застібнув. Уніс шезлонг до хати.
Я і душа чекаємо циклону.
|
|
|
