Гасає пес, кусає хвилі,
За гриви їх кусає пес,
А хвилі зможені й безсилі —
І що то їм за інтерес
Зі псом кусатись — ні до чого...
А пес валує раз у раз.
І будить сум’ять і тривогу
У серці цей собачий сказ.
А чи господар в море вийшов —
Собаці місця не знайти,
І раннім ранком будить тишу,
Вигавкується з самоти?
Чи, може, хтось втопився в морі,
Бо просто пес мов ошалів —
Один гасає на просторі
Межею моря і землі...
Що хоче пес цей розповісти
Глухому морю — шал і лють,
І в душу б’ють собачі вісті,
Як хвилі в берег б’ють і б’ЮТЬ...
Так скавучить до непритомності,
Аж садна в горлі полиша,
Над вічним морем невідомості
Вискімлює чиясь душа...
|
|
|
