Що там судилось — я не знаю,
А доля нам така ляга:
Ти на краю, я — з того краю,
Між нами — райдуга-дуга!
Ти йдеш — і гнуться її плечі,
Аж на край неба засяга.
Серед зими, серед хуртечі
Квітує райдуга-дуга!
Така пора, така груднева —
На сьомім небі нам не жить,
Хоч семибарвний пояс неба
Нас оперізує в цю мить:
Ця семисвічна, семибарвна,
Пекельно юна, мов юга,
Стомучена, пречисто гарна,
Безтямна райдуга-дуга!
Тяжким вогнем лягла на груди
Чи буйно виквітла з грудей,
На ній зривають очі люди —
Куди ж вона їх заведе?!
Вона летить, з твоєї ласки
Так божевільно дорога,
Неначе випурхнула з казки
Пречиста райдуга-дуга.
Що там судилось — я не знаю,
А доля нам така ляга:
Ти на краю, я — з того краю,
Між нами — райдуга-дуга...
|
|
|
