Облиш трахомудію в банку чи в тресті,
Присядь і листа напиши на бересті,
Присядь на пеньку, на пеньочку присядь,
Де кращі сережки, ніж в тебе, висять.
Ідіть, доторкніться берези губами,
Ще доки вона не звелась над лобами,
Ще доки вона не прошила тебе,
Пробившись крізь тебе в своє голубе!
Отож напиши на бересті про те,
Що віриш у царство беріз золоте,
У царство-моцарство пахучих беріз.
А хочеш — то плач! Не жалій собі сліз!
Отож притулись до її чистоти —
Бодай на краплину осяєшся ти!
Як душу судомить! Як груди болять!
Присядь на пеньку! На пеньочку присядь!
Що, легше тобі, ти важкий на підйом?
Сьогодні ще впишуть тебе на прийом.
То йди, запишись на прийом на бересті,
І, може, нечесним прибавиться честі
І правди неправедним. Може, хоч краплю!
Я втраплю туди, а чи, може, не втраплю?!
Душа моя, годі кипіти-палати:
Білий орган кличе в білі палати,
Де музика чиста без кривди і лесті
Записана вітром на білій бересті...
|
