|
Гайку Хачатряну
Григор Магістрос Пахлавуні,
Коли у руки брав перо,
Біля пергаменту манюній
Клав шмат лавашу на добро.
І люди знали — правду пише
Про долю краю кров’ю діб,
Бо тільки правдою хліб дише,
Бо пахне істиною хліб.
Знав Пахлавуні — та крихтина
Магічним сяйвом світу є,
Бо, дивлячись на хліб, людина
В сім раз правдивіша стає.
І нам згадати б ту науку,
Вона пекуча, мов окріп:
Коли узяв перо у руку,
То будь правдивий. Будь як хліб.
|
|
|
