Бути Давидом Гурамішвілі —
Крізь терновища рватись до цілі,
Через хащі запропадущі,
Через хвищі сущі й будущі
Корневищем додому пропасти,
Сто раз падати — в небо упасти
І заясніти бескидом:
Бути Давидом!
Бути Давидом Гурамішвілі —
Мати скроні від скрути білі,
Мати руки — такі прагнущі,
Мати очі всепровидющі,
Та і зором в свій край не попасти,
На могилу щоб грудку украсти
Під історії спитом:
Бути Давидом!
Бути Давидом Гурамішвілі —
Гризти пальці свої занімілі,
Які без меча із пером ще дужчі.
Де ж ті рідні картвельські пущі,
Щоб у рідну хоч прірву упасти
Своїм лобом об камінь лобастий
Всупір всім зненавидам:
Бути Давидом!
Бути Давидом в «Давитіані» —
Це покласти сили останні
В рідне слово, як меч у піхви.
Влити кров свою в рідні міфи,
Влити муку в «Давитіані»
І, весь змучений, рана на рані,
Не податися видом:
Бути Давидом!
Бути Давидом — Арагву в Хоролі
Чути. Бачити гори у полі.
Палюжити річку Хорол тихоплинну,
Хай буде Арагвою — бодай на хвилину,
Бодай на хвилину кипить хай Арагвою,
Хорол хай шумить грузинською брагою,
Ярчуком б’є неситим:
Бути Давидом!
Бути Давидом — єднати народи,
Де є неправда — встати супроти,
З попелу встати, як спаленим бути,
І Прометеєм шаліти прикутим
На степовому моєму роздоллі.
Проти долі піти — і три свої долі
Трьом народам привити:
Бути Давидом!
Бути Давидом — це перти плуга,
Хай сичить у сто сиків наруга,
Хай облуда ламає рамена, —
Бути, бути в сто крил достеменно!
Перебути і перетривати!
Перекрилити і перекувати
Меч вогненний на пера звогнілі:
Бути Гурамішвілі!
|
