Я щойно вернувся з Грузії. В мені ще зростають гори,
В мені ще кипить і стогне вітриськами той перевал.
Я був у Сурамі й Руставі, я був у Ланчхуті і в Горі.
А ти мені рогом блакитним усе оце перервав.
Я просто — жодного профілю, я просто — жодного кольору
Без тебе вже не впізнаю, я все — крізь твою сльозу!
Пізнаю я гори всілякі по їхньому синьому гонору,
Мені ж коло тебе всі гори далеко тремтять внизу!
Бажан і Заболоцький з тобою на храм в Алавердоба
В тридцять шостому їдуть, а я з пелюшок тобі, брате, кричу:
«В тебе місячний профіль! В тебе зоряна горда подоба!
Кинь мені через ущелину свою зоряну опанчу!»
Гвоздику мені ти кидаєш. Гвіздком вона в мене вбита.
У тому гнідому галопі губами гвоздику ловлю.
У сонячних водоспадах кипить перед нами битва —
Гвоздикою я воюю, як безмір, тебе люблю...
|
|
|
