Вони ще тримають небо над нами.
Лелеки. Жайворонки. Ластівки.
Доки ми змінимося синами.
Доки посивіють в попіл роки.
Важко тримають. Їм важче і важче.
Летючі Атланти. Каріатиди хмарин.
Щоб не пропало це небо пропаще.
Крило до крила. Один в один.
Тримають бездонні небесні глибини.
Колодязі синяви чистять крильми.
Лине їх жменька, пучечка дине,
Щоб ми побули ще під ними людьми.
Тому ти й жахнувся останнього тижня,
Шпурнув дупельтівку в болото руде:
Коли ти підстрелиш останнього крижня,
Небо не витримає, небо впаде...
|
|
|
