Кожен має своє пекло —
Воно раєм зветься.
Хай в душі ридає стекло —
Зверху рай сміється.
Кожен має свою тугу
В півтораста лиха,
Вона громом б’є в потугу,
Тишком-нишком тиха.
Кожен чадіє з розпуки,
А сонцем видніє,
Душа ламле білі руки —
Скипень сатаніє.
Але в цьому, брате, сила,
Це я добре знаю,
Коли душа має крила
Від пекла до раю...
|
|
|
