А прийде ніч сумна, і місяць угорі
по небу темному розвісить ліхтарі,
завиє вовк у тьмі з огнем очей рудим,
і стане жить усе життям якимсь страшним,
у балках, у степу, на ріках і вгорі,
аж до холодної, до дикої зорі,
що прийде з глибини і над полями стане,
урочиста, ях спів, з плащем своїм багряним,
погляне на сніги... отверзуться уста,
і сонце випливе, як риба золота.
В обіймах тишини і далі снігової
проходять ночі й дні у срібному завої,
та хуга іноді над степом продзвенить,
крилами білими затьмаривши блакить,
з риданням пролетить розпатлана вона,
погасне вдалині... І знову тишина.
Та прийдуть інші дні, й весни зелений спів
у теплім сяйві зорь, у дзвоні ручаїв,
крізь привітання птиць, крізь роси і тумани
над полем зацвіте, як музика незнана.
Щасливі прийдуть дні і глянуть із безодні
на океани трав, на ріки многоводні,
що скинули свої окови навісні
і вільно вдаль біжать... Щасливі прийдуть дні!!
|
