Поминали Маркіяна (скорочено)

Григір Тютюнник

Не обминув і Стехи, котрій сам таки ж і на роботу загадував, бо "зерно гріється, а рук не вистачає". Одного разу, коли вона, зморена, натягавшись лантухів, рушила додому, Маркіян загукав їй у спину: "А ти що — найкраща? Іди мені витруси пшеницю з-за халяв!.."

Потім зерно вивезли в план, і Маркіян знову занудьгував, сидячи вдома...

Якось у неділю, на храмний день, назмітала Стеха сякого-такого борошна, стулила з чим придумала жаровню пирогів...

З'ївши свою долю, Маркіян визирнув з-за комина й запитав: "Там більше немає? Гм, таке, тільки жолудок роздратував", — і замовк...

Таким і запам'ятала його Стеха в останній день перед хворобою...

З того часу Маркіян занедужав і до самої смерті, либонь, ніколи вже не згадував про порядок. Тільки одного разу, коли на відвідини до нього прийшов давній приятель Грицько Мантачечка, сказав тихо, ледве володаючи сухим язиком: "Смерті мені, Грицьку, не страшно... А от шкода чогось... Пожити кортить, побачити, що воно за порядки надалі будуть".

"А звісно... — лагідно погодився Мантачечка і, щоб одвести хворого від думки про смерть, заговорив про інше: — А пам'ятаєш, Маркушо, оту ніч у тридцять п'ятому, що дуже вітряна вдалася? У-у... По всіх садках тоді тільки й чути було: гуп-гуп, гуп-гуп... Яблука та груші падали...

"Е ні, не пам'ятаю... Я тоді у Полтаву на зльот їздив... Все обласне керівництво виступало... І мені тоді слово дали... А ночували в готелі... Патефони, їжа — яка хочеш... Порядок, порядок»" — І замовк, хрипко одхекуючись.

А другого дня його не стало.

Перейшло вже далеко за північ. Компанія заморилася пити, їсти й веселитися, до того ж чоловіки за віщось побилися в сінях, так що їх ледве розтягли, — і поминальники почали розходитися по домівках, провалюючись у глибокому снігу, і вже ніхто не думав про Маркіяна, а кожен лаяв себе, що так довго засидівся.

Лише Грицько Мантачечка, колишній мірошник і Маркіянів приятель, йдучи додому повз кладовище, зупинився напроти одинокої, чорної могили, зняв шапку і п'яно проварнякав: "А що, порядок треба знать? Хе! От тобі й порядок!.."