|
|
За Києвом, коло Дніпра,
Як сінь, синіє ліс дрімучий.
Під лісом тим їдна гора,
На нії хрест малий, блискучий.
Замерло все коло гори,
Жива душа туди не ходить,
Лиш ворон кряче без пори
Та звірина їдна заводить.
I
Назад тому за двісті літ
Гора миленько зеленіла;
І на горі, де хрест стоїть,
Колись хатинонька біліла.
Від хати рівно до води
Стояли сходки каміннії,
І коло сходок в два ряди
Шуміли липи молодії...
В кінці тих липів, над Дніпром,
Скала розбитая стояла,
А із-під неї джерелом
Вода погожа витікала.
В хатині жив старий рибак.
Він називався Лободою.
Но давніх літ то був козак,
Знакомий з Польщею, з Москвою.
Ходив не раз і за Дунай,
І туркові взнаки удався:
І там крутий його нагай
Над бісурманами звивався...
Багатий був старий рибак,
Доволі мався він усього,
Но то багатство все пустяк
Було для баби і для нього.
|
|
|
