Розболілись в зайця зуби,
З болю в зайця спухли губи,
Як м’ячі, набрякди щоки,
Сів і стогне косоокий.
«Ох, яке у зайця лихо!» —
Ходить-журиться зайчиха,
Зайця кутає у хустку,
Подає йому капустку,
Моркву з перцем, баклажани —
Все найкраще із баштана.
Відгортає заєць страви,
Сів, зітхаючи, на лаві
І в зайчат питає тихо:
«Де взялось на мене лихо?»
А зайчатка хором з хатки:
«Цього ми не знаєм, татку,
Не боліли в нас ще зубки...» —
Та й вдягаються у шубки,
Бо їм час іти в долину
На нову кінокартину.
Заєць гроші їм виймає,
Щоки лапками стискає,
Бо йому не до картини:
Сльози, наче горошини,
Із очей течуть на щоки...
Сів і оха косоокий.
Тут прийшла шептуха-жаба,
Зупинилась біля граба:
«Чуєш, зайче, в цьому гаю
Я всім зуби замовляю,
Не скупись лише на плату!»
Та до зайця суне в хату.
Узяла з водою миску,
Запалила смільну тріску,
Тріску кинула у воду,
Важно всілась на колоду,
Пошептала, поплювала,
Заробіток в зоб сховала
Та й говорить до зайчихи:
«Від горілки в зайця лихо».
|
