Далі каже горобцю:
«Бачиш хмару сизу цю?
Бачиш, небо все вкриває,
Нас з тобою повбиває.
Я піду вклонюся їй:
«Нас з горобчиком не вбий».
Лис мерщій побіг в долину.
Під кущем проспав всю днину,
А смерком ліском тюпком —
На вечерю із пивком.
В хату лис зі сміхом лізе:
«Одвернув я хмару сизу!»
Бреше лис, і їсть за трьох,
Та за пивом ходить в льох.
А горобчик каже лису:
«Вже засіяв коло лісу.
Буде просо в нас, ячмінь,
Буде все! Цвірінь-цвірінь!»
Проминуло днів доволі,
Горобець трудився в полі,
Лис вовтузився в дворі
Й пив од ранку й до зорі.
В лиса очі аж заплили,
Лис ходив в здоров’ї, в силі,
Тільки в лиса у жнива
Розболілась голова.
«Так гуде, немов дуплянка, —
Не піду я жати зранку.
А в полудень виглядай —
Вийду я збирать врожай».
Лис розлігся у кімнаті,
Горобець йде в поле жати,
До зорі маленький жав,
Лис до ночі пролежав.
Звіз горобчик з поля жито:
«Лисе, будем молотити!»
І зітхнув ледачий лис:
«Та... змолотимо колись».
І розсердився горобчик,
З огорожі вирвав стовпчик:
«Як не кинеш, лисе, лінь,
Я тобі — цвірінь-цвірінь! —
Не дам хліба, не дам пива,
За роботу, лисе, живо!»
Лис зітхнув, поліз на стіг,
А якраз вітрець пробіг.
Лис зрадів і каже з стогу:
«Вийшла буря на дорогу,
Буря нам розвалить стіг.
Я спиню її! Побіг!»
Лис мерщій побіг в долину.
Під кущем проспав всю днину,
А смерком ліском тюпком —
На вечерю із пивком.
В хату лізе лис, мов фура.
«Одвернув я,— каже,— бурю!»
Бреше лис, і їсть за трьох,
Та за пивом ходить в льох.
А горобчик гордовито:
«Змолотив я, лисе, жито,
Наносив зерна засік —
Хватить нам на цілий рік!»
«От і добре,— лис говорить, —
Оженюсь я, пташко, скоро.
Переїду в інший край,
То поділимо врожай.
Просто будемо ділити:
Ти маленький, я — великий,
Дев’ять часток візьму я,
А десята вже — твоя...»
«Це грабіж! — горобчик каже. —
Забирайся з хати, враже!»
Лис очима люто — блим:
«Сам втікай, бо зараз з’їм!»
Зажурилася пташина,
Вийшла з хати на стежину,
І стежина повела
Пташку прямо до села.
Йде горобчик і ридає,
Наш Рябко його стрічає:
«Хто тебе зобидив так?
Я його зітру на мак!»
«Лис безхвостий, лис щербатий
Виживає мене з хати!..»
«Лис безхвостий? Лиходій!
Це старий знайомий мій.
Ну, бігцем до нього в гості,
Щоб загинув лис безхвостий!»
Сів горобчик на Рябка,
Та й помчали до ліска.
Долетіли вдвох до хати,
Бачать — в хаті лис щербатий
Всівсь на стіл, і їсть сальце,
Та в щербину ллє пивце.
Кинувсь наш Рябко на нього.
Лис зі столу — до порога,
А з порога та й до стогу,
А від стогу прямо в ліс,
А Рябко його — за ніс:
«Я тебе провчу як треба! —
Буде, лисе, комір з тебе!»
Й покотилися клубком
Дубняком, березняком...
Переміг Рябко наш лиса,
На ворюгу подивився:
«Так ти, лисе, і пропав!
Що посіяв, те й пожав!»
|
