|
|
У зеленому Поліссі,
Біля самого узлісся,
Жив та був собі лісник —-
Дуже славний чоловік.
Він любив свій край співучий,
Він ростив під самі тучі
Берест, сосну і дуби
Й вчив діток збирать гриби.
А зимою, в дні холодні,
Підгодовував голодних
Лосів, кізок, і зайців,
І синичок, і щиглів.
Тож тому і звір, і птаство —
Лісове усе багатство,
Що жило в лісах з добром,
Мало дружбу з лісником.
В лісника була дружина
Й гарна лялечка Марина,
Був і півень — шпори мав,
Їв за трьох, за трьох горлав.
А угледить він шуліку,
То як гримне: «Ку-ку-ріку!» —
Так шуліка геть звідсіль
Утікав за кілька миль.
Боронив наш півень квочок,
Їх синів і їхніх дочок,
І за це пташиний рід
Шанував його як слід.
|
|
|
