Григорій Сковорода

Афоризми

Мудрі люди, плаваючи на кораблі, вивчають для свого пожитку нещастя інших і позирають на них згори, як гомерівські боги.

Коли ти не озброїшся супроти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не зіпхнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти у моральне зло.

То навіть добре, що Діоген був приречений на заслання: там він узявся до філософії.

Так само, як боязкі люди, захворівши під час плавання на морську хворобу, гадають, що вони почуватимуть себе краще, коли з великого судна пересядуть на невеликого човна, а звідти знову переберуться у тривесельник, але нічого не досягають цим, бо разом із собою переносять жовч і страх, — так і життєві зміни не усувають з душі того, що завдає прикрості і непокоїть.

Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що залишилося.

Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з тим і двох-трьох ворогів.

Більше думай, а тоді вирішуй. Спіши повільно!

Як музичний інструмент, коли ми чуємо його здалеку, видається нашому вухові приємніший, так і бесіда з відсутнім другом буває звичайно набагато любішою, аніж із присутнім.

Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати — це наполовину завершити.

Скільки зла криється всередині за гарною подобою: гадюка ховається в траві.

О коли б змога писати так само багато, як і мислити!

Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: прагнемо того, чого немає, і нехтуємо те, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад або напевно мусить здійснитися сподіване.

Кожен народжений, який усім серцем шукав, безперечно знайде і побачить те, що помітити можуть очі не всіх людей, а лише блаженних.

У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим.

Уподібнюйсь пальмі; чим міцніше стискає її скеля, тим швидше й прекрасніше здіймається вона догори.

Повільна постійність накопичує кількість, більшу від сподіваної.

О коли б ми в ганебних справах були такі ж соромливі і боязкі, як це часто буваємо ми боязкі і хибно соромливі у порядних учинках!

Визначай смак не за шкаралупою, а за ядром.

Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме хорошого, то звертатиметься до поганого.

Воістину, моя самотність відкрила мені небо!

Одне мені тільки близьке, вигукну я; о школо, о книги!

З видимого пізнавай невидиме.

Щасливий, хто мав змогу знайти щасне життя. Але ще щасливіший той, хто вміє ним користуватися.

Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.

Сповірившись на море, ти перестаєш належати сам собі.

Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони не серйозні.

Я знайшов гавань, прощайте, надії і щастя, досить ви грали мною, тепер грайте іншими.

Немає нічого небезпечнішого, ніж підступний ворог, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.

Мудрець мусить і з гною вибирати золото.

Коли велика справа — панувати над тілами, то ще більша — керувати душами.

Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тієї води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.

Для шляхетної людини ніщо не є таким важким, як пишний бенкет, особливо коли перші місця на ньому займають пустомудрі.

Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує.

Природа прекрасного така, що, чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим чудовіше вилискує.