Основні етапи банківського кредитування

Реферат

4) юридична форма підприємства — визначають частину майна, якою підприємство буде відповідати перед кредиторами у випадку його ліквідації, та процедуру ліквідації;

5) наявність державних замовлень та державної підтримки позичальника;

6) макроекономічна ситуація в економіці та стан розвитку галузі позичальника — визначають пріоритетність галузі для банку, стадію зрілості галузі, чутливість її до змін макроекономічних умов, рівень банкрутства, середній життєвий цикл підприємств у галузі.

Для визначення ефективності менеджменту щодо позичальника враховують:

— наявність у менеджерів негативного досвіду управління іншими підприємствами;

— рівень компетентності менеджерів у ключових сферах управління: виробництві, фінансах, збуті;

— частоту зміни керівництва, її причини та наслідки;

— наявність ретельно підготовленого перспективного бізнес-плану;

— наявність позитивних аудиторських висновків.

Важливу роль в оцінці якісних показників діяльності позичальника, крім вище наведених, відіграють такі компоненти: наявність (відсутність) прийнятних видів забезпечення, наявність (відсутність) картотеки, тривалість періоду прибуткової (збиткової) діяльності.

У разі позитивного висновку щодо надання кредиту переходять до наступного етапу процесу банківського кредитування — підготовки до складання кредитного договору. На цьому етапі здійснюють структурування позички, у процесі якого банк остаточно визначає основні характеристики кредиту: вид, суму, термін, спосіб погашення, забезпечення, ціну.

Після завершення етапу остаточного структурування позички відповідний кредитний підрозділ розпочинає підготовку та складання кредитного договору. Проект кредитного договору в пакеті з усією кредитною документацією передають у кредитний комітет банку для ухвалення рішення щодо надання кредиту. У разі позитивного рішення уповноважені керівники банку та підприємства-позичальника підписують кредитний договір. Підписаний договір є офіційною підставою для безпосереднього перерахування банком грошових ресурсів на користь позичальника.

Одразу після надання грошових коштів у кредит банк розпочинає найважливіший етап процесу кредитування — кредитний моніторинг та контроль якості кредитного портфеля.

Головним завданням кредитного моніторингу є контроль за зміною кредитоспроможності позичальника та визначення конкретних заходів, які необхідно вжити у разі виникнення проблем.

З метою мінімізації збитків від неповернення наданих кредитів комерційні банки зобов'язані здійснювати щоквартальне формування резерву для відшкодування можливих втрат за наданими позичками. Резерв розподіляють на загальний та спеціальний. Загальний резерв нараховується на стандартні кредити за рахунок прибутку банку, що залишається після оподаткування. Спеціальний резерв нараховується на нестандартні кредити: ті, які перебувають під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні. Джерелом формування спеціального резерву є:

— збільшення валових витрат у розмірі 30 % від загальної суми боргових вимог банку;

— прибуток, що залишається після оподаткування.

Отже, основною метою контролю якості кредитного портфеля, в основу якого і покладено процедуру класифікації наданих кредитів, є:

— зниження кредитного ризику за кожною конкретною позичкою;

— зменшення втрат за позичками на рівні кредитного портфеля банку загалом.

На етапі кредитного моніторингу працівники відповідного банківського підрозділу повинні своєчасно розпізнавати та оперативно відстежувати тенденції негативних змін у діяльності позичальника. Найпоширенішими ознаками, що свідчать про погіршення кредитоспроможності позичальника, є:

— порушення графіка погашення заборгованості за кредитом та відсотків;

— негативні тенденції зміни значень фінансових показників;

— зростання обсягів позареалізаційних доходів та витрат;

— збільшення частки готівкового обігу;

— поява картотеки;

— несвоєчасне надання поточної інформації;

— відсутність аудиторських висновків щодо достовірності фінансової звітності позичальника.

Для реалізації головного завдання кредитного моніторингу недостатньо лише виявити негативні фактори діяльності позичальника. Комерційний банк має ретельно розробляти та активно вживати адекватні заходи з метою подолання негативних тенденцій.

Такими заходами банків здебільшого є:

— реструктуризація кредиту (зміни умов погашення позички);

— зниження рівня заборгованості за рахунок ефективнішого управління оборотним капіталом;

— залучення консультантів з відповідних питань;

— продаж активів;

— пошук додаткових джерел залучення коштів;

— одержання додаткового забезпечення;

— призначення представників банку на ключові керівні посади підприємства-позичальинка.

Ці та інші подібні дії дають змогу банкам виваженіше підходити до визначення оптимального розміру резерву для відшкодування можливих втрат за наданими позичками та своєчасного запобігання потенційним збиткам від неповернення кредитів.

Загалом якісне, професійне та послідовне виконання всіх необхідних процедур основних етапів процесу банківського кредитування є необхідною та найважливішою умовою ефективної реалізації кредитної політики банку та забезпечення необхідного рівня дохідності, платоспроможності та ліквідності банківської діяльності.