Живлення бджіл

Реферат

Життя сім'ї повністю залежить від комахозапилюваних рослин, у яких нектарники виробляють солодкий сік — нектар. Ним живляться бджоли під час цвітіння рослин, а також збирають та переробляють у мед для створення запасів на період негоди. У випадках відсутності нектару вони знаходять і можуть приносити інші рослинні продукти: падь, сік зрілих плодів і ягід. У сучасному бджільництві при потребі бджіл підгодовують буряковим або тростинним цукром у вигляді сиропу чи тіста. Але ці замінники вуглеводистого корму є тимчасовими, а падевий мед навіть завдає шкоди, особливо в період зимівлі.

Значення меду як корму полягає насамперед у тому, що він містить великий запас енергії і використовується: для вироблення тепла, чим регулюється режим температури в гнізді; на механічну енергію м'язів бджіл, за рахунок якої відбувається льотна та інші види робіт; при будуванні стільників з воску, який виробляється в клітинах спеціальних залоз у результаті складних біохімічних процесів, і на формування організму, що розвивається з невеличкого яйця.

Кількість меду, що витрачається сім'єю протягом року на всі потреби, різна. У дослідах встановлено, що протягом року сім'я споживає 74—78 кг, а в активний період — 69—73 кг меду. Науковці довели, що бджолиній сім'ї потрібно 80 кг енергетичного корму, з яких 50 кг вона використовує з меду, а 30 — з перги.

При підгодівлі цукровий сироп може замінювати енергетичну частину корму. Живлення ним в осінньо-зимовий період не викликає помітних негативних явищ. Але в активний період бджолині сім'ї на цукровому кормі розвиваються слабше, ніж при споживанні меду.

Перетравлення і засвоєння вуглеводів відбувається в середній кишці. Прості цукри всмоктуються клітинами епітелію відразу, а сахароза спочатку обробляється ферментом інвертазою, а потім розщеплюється на глюкозу і фруктозу. Неперетравлена частина зовсім незначна. Так, з квіткового меду в товстій кишці залишається 1,84—1,98 % речовин, цукрового корму — до 0,64, меду з домішкою паді — до 2,5 % і більше.

Вуглеводне живлення бджіл має велике значення. Як тільки вони сформували сім'ю і перестали жити поодинці, виникла потреба обігрівати гніздо. Для цього витрачається різна кількість поживних речовин з великим запасом енергії. Навіть взимку, коли температура клуба значно знижується, поки немає розплоду, сім'я зігрівається за рахунок з'їденого корму, бо запаси поживних речовин у тілі для теплоутворення практично відсутні.

Основну кількість енергії протягом більшої частини року сім'я витрачає на підтримання температури в межах 34—35 °С, а також на льотну роботу. Через це в практиці бджільництва важливо створювати такі умови, при яких ці витрати можна скоротити. Це, зокрема, утримання сильних сімей у доброякісних вуликах, захист гнізда від вітру й холоду при знижених температурах, а влітку — від спеки, розміщення пасіки ближче до медоносів. При перегріванні гнізд бджоли змушені переключатись на вентилювання вуликів та принесення води. В добре провітрюваних вуликах під час медозбору зменшуються витрати енергії на переробку нектару в мед.

Частина енергетичного корму потрібна для здійснення різних фізіологічних процесів у організмі (дихання і обмін речовин, функціонування органів і систем, мускульна активність, вироблення воску, молочка і ферментів, обмін в клітинах, розвиток різних органів та збільшення маси молодого організму).

Отже, виникнення сім'ї медоносних бджіл супроводжувалось посиленням ролі енергетичного корму. Разом з тим сформована біологічна одиниця, що складається з кількох десятків тисяч її членів, пристосовувалась до економного витрачання створених запасів, бо від них залежало життя та існуваня. Цим пояснюється регулювання кількості робочих бджіл стосовно до періодичності медозбору (нарощування сили до пори найбільшого нектаровиділення), своєрідна структура й умови життя бджолиного клуба, знищення зайвих споживачів корму (трутнів) в осінньо-зимовий період.

Одним з важливих пристосувань живлення бджіл є заготівля запасів вуглеводистого корму, який може зберігатись не тільки до медозбору наступного сезону, а й довше. Для цього вони значно змінюють склад зібраного нектару, зменшуючи вміст води до 21 % і нижче. Вироблений мед не псується, практично залишаючись незмінним, і, як правило, не кристалізується в запечатаних комірках. Звідти він доступний для живлення в будь-яку пору року. Високим вмістом сухої речовини (80—83 %) пояснюється велика енергонасиченість заготовленого корму. Тому в окремі місяці зимівлі сім'я обмежується споживанням 0,9—1,2 кг меду, а його запас (18—22 кг) витрачається протягом півроку і більше. За норму річної потреби меду для сім'ї з ресурсів кормової бази беруть для розрахунків близько 85 кг. Бджоли самі регулюють його споживання і витрачають економно, чим відрізняються від інших сільськогосподарських тварин, яких годують за добовими раціонами.

Посилення заготівлі меду відбувалось не тільки у зв'язку з удосконаленням організації бджолиної сім'ї і процесів її життєдіяльності. Великий вплив на неї мали умови клімату й медозбору. З розселенням виду в районах із суворою і тривалою зимою та багатими запасами нектару сім'я почала збирати за день 12—15 кг, а іноді й понад 20 кг корму. Спостерігались випадки, коли в умовах Далекого Сходу денний збір нектару на одну сім'ю перевищував 30 кг. Зареєстровано одержання від сім'ї в багатих медозбірних умовах понад 300 кг продукції за рік.