Бджолозапилення у технології вирощування високих урожаїв комахозапильних культур є важливою умовою інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. У нашій країні бджоли щорічно запилюють різні культури. Вартість щорічного підвищення урожаю від бджолозапилення тільки основних культур у 17 разів перевищує витрати на нього. В умовах високоінтенсивного землеробства, з яким пов'язане переорювання земель , та хімізації зменшується кількість диких корисних комах і посилюється роль медоносних бджіл як запилювачів. Нині вони виконують 90—95 % всієї запилювальної роботи на сільськогосподарських культурах. Особливо зростає роль бджільництва в умовах концентрації і спеціалізації рослинництва. Великі площі посівів потребують більше й запилювачів, якими є в основному медоносні бджоли. Пасічникам необхідно знати біологію цвітіння рослин, роль бджіл у цьому процесі, вміти своєчасно підготувати пасіку до запилення, правильно розмістити її на посіві, посилити запилювальну роботу бджіл та контролювати хід запилення у процесі цвітіння. Запилення і запліднення у рослин. Квітка — це орган статевого розмноження рослин. Жіночий статевий орган — маточка складається із стовпчика, приймочки і зав'язі, всередині якої знаходиться різна кількість насінних зачатків з яйцеклітинами. В пиляках тичинок квітки дозрівають пилкові зерна (спермії), тобто чоловічі статеві клітини. Перенесення пилку на приймочку маточки називається запиленням. Залежно від походження пилку, яким запліднюється квітка, розрізняють самозапильні і перехреснозапильні рослини. У самозапильної рослини квітка запилюється і запліднюється пилком своїх тичинок. Часто це відбувається ще до розкривання квітки. Так запилюється пшениця, ячмінь, овес, горох, квасоля, боби та інші культури. Квітка перехреснозапильних рослин запилюється і запліднюється пилком інших рослин того ж виду. Свій пилок, хоча й потрапляє на маточку, проте не проростає. Більшість рослин нормально розвивається при перехресному запиленні їх квіток, а самозапилення згубно діє на наступне покоління. |