Особливості запилення різних культур

Реферат

Медоносні бджоли охоче відвідують квітки гречки, соняшнику, баштанних культур, ріпака, гірчиці, еспарцету, буркуну та ін. Квітки червоної конюшини, люцерни, льону, бобів, сої бджоли відвідують погано. Технологія використання бджіл на запиленні цих культур має свої особливості.

Запилення культур, які добре відвідують бджоли. Гречка без запилення не дає зерна, тому вважають, що запилення бджолами у загальному комплексі агротехнічних заходів підвищує її врожайність на 25—40 %.

Будова квітки та фізіологічні властивості її зав'язі перешкоджають самозапиленню, а якщо воно іноді відбувається, то дає незначну кількість насіння низької якості. Запилюється вона перехресно бджолами і то лише 20—30 % квіток утворюють насіння, тому посилення діяльності бджіл — великий резерв підвищення урожайності. Квітка дає 0,4—0,5 мг нектару. Бджола за один виліт відвідує 80—100 квіток, а 1 кг меду збирає з 4—5 млн. квіток. Квітка потребує дворазового відвідування бджолою і краще запліднюється у ранкові години. При запиленні від 8 до 10 год озерненість становить 23,7, а від 13 до 15 год — 8,3 %.

Квітки гречки пристосовані для перехресного запилення своєю будовою. Для них характерна так звана різностовпчастість; у одних високі стовпчики маточок і короткі тичинки, у інших короткі стовпчики і довгі тичинки. На тілі бджоли пилкові зерна з двох типів квіток зосереджуються у певних місцях і потрапляють за призначенням, що сприяє утворенню зав'язі.

При організації запилення гречки звертають увагу на правильне розміщення пасік біля її масивів. Оскільки до них підвозять велику кількість бджолиних сімей (близько 250 на 100 га), необхідно запобігати перельотам бджіл через інші пасіки, їх ставлять з різних боків масиву в зручних для під'їзду місцях з урахуванням того, що найкраще запилення відбувається на площі радіусом не більше 500—700 м від пасіки.