Особливості запилення різних культур

Реферат

Найбільш нектароносні квітки і високий процент зав'язування насіння спостерігають в першій половині періоду цвітіння. Гречка дає майже половину товарного меду. У Сумській області були досліджені кращі попередники під гречку. Визначено, що внесення гербіцидів і пестицидів під попередник або під посіви гречки зумовлює зменшення відвідування бджолами квіток гречки.

Для ефективного запилення цієї культури важливо створити умови доброго нектаровиділення відповідною агротехнологією.

Соняшник у своєму суцвітті має безплідні крайні язичкові квітки, які своїм кольором приваблюють комах, і трубчасті квітки, які дають насіння. Вони цвітуть два дні, запліднюючись на другий день. Незапліднені квітки живуть довше, але здатність до запліднення у них суттєво знижується. Частково запилюються квітки вітром. Серед комах-запилювачів бджоли становлять 95—98 %. Квітка потребує 6—8-разового відвідування бджолою, а бджола для заповнення зобика нектаром повинна побувати на 90—100 квітках. Запилення бджолами зумовлює підвищення урожайності на 40—50 %.

На посівах гібридного соняшнику потрібно розміщувати пасіку з урахуванням польоту бджіл впоперек рядів батьківських та материнських форм, тому що бджоли в польоті тримаються рядків і погано перелітають з квітів однієї форми на другу. Виникає необхідність збільшити норму бджіл на таких посівах соняшнику.

Еспарцет. Квітка живе близько доби, розкривається зранку, опівдні запилюється. У нижній половині суцвіття квітки продуктивніші і дають краще насіння, тому запилення доцільно проводити з початку цвітіння. Підвищення урожайності від запилення бджолами становить 70—450 кг/га. На Донецькій дослідній станції було визначено пряму залежність між інтенсивністю забарвлення квітки еспарцету і її нектаропродуктивністю.

Серед польових культур бджоли добре відвідують буркун, рапс, конюшину повзучу, коріандр, перко та ін. Для запилення культур, які добре відвідують бджоли, бджолиних сімей вивозять не менше норми і розміщують їх на посіві групами так, щоб бджоли могли рівномірно охопити всю площу.

Запилення культур, які погано відвідують бджоли. Це в основному багаторічні бобові трави. Широке їх використання потребує багато насіння.

Конюшина червона. Насінники її займають у країні великі площі. Квітки запилюються перехресно і потребують дворазового відвідування бджолами. У сотні квіток утворюється 60—70 насінин. Глибока (7—12 мм) трубочка віночка робить її нектар майже недоступним для бджіл. Природні запилювачі джмелі, а також бджоли, які становлять серед запилювачів 51—75 %. Один джміль працює на конюшині майже як три бджоли. Бджоли відвідують квітки конюшини краще, коли в них нектару багато і він високо піднімається у трубочці віночка квітки. Цьому сприяє удобрення посівів, яке збільшує висоту нектару у трубочці віночка від 0,8 до 2,8 мм, кількість квіток у суцвітті від 83 до 98, а насіння у ньому від 7 до 48 штук. Урожай підвищується від 0,24 до 1,7 ц/га. Добре утворення насіння забезпечують 100 і більше одночасно працюючих бджіл на 100 м² посіву. З підвезенням до посіву однієї сім'ї кількість бджіл на цій площі збільшується на 23 шт. Тому на 1 га потрібно не менше 3—4 сімей.

Підвозять бджіл до посіву перед цвітінням або на його початку. Розміщують вулики по 50—60 з таким розрахунком, щоб бджоли рівномірно відвідували всі рослини і щоб віддалений кінець поля був від пасіки не далі 300 м. На великих площах створюють зустрічне запилення. Надмірне віддалення від пасіки знижує якість і кількість запилення. На відстані 200—400 м в одному суцвітті зав'язалось 39 насінин, а на віддалених — 6. У Сокальському районі на Львівщині в 1985 р. поблизу пасіки урожай був 3,5 ц/га, а на віддаленні — 2,2—1,8. Під час цвітіння застосовують відомі засоби посилення запилювальної роботи бджіл (дресирування, зменшення кількості перги у гнізді та ін.).

На Полтавській дослідній станції на посівах конюшини поблизу природних нерозораних угідь виявлено понад 25 видів комах-запилювачів. В окремі дні їх було 1013—2383 шт. на 1 га, що забезпечило урожай 2,3—3,5 ц/га. Отже, збереження природних біоценозів поліпшує запилення конюшини.

Люцерна. У південній і середній змузі країни це важлива кормова культура. Великі площі її у спеціалізованих господарствах. Так, у деяких господарствах Долинського району на Кіровоградщині під нею зайнято 1500 га.

Квітки люцерни розкриваються і запилюються миттю під механічною дією комах-запилювачів. Медоносні бджоли неохоче відвідують квітки, бо можливе защемлення хоботка або ніжки. Вони збирають з нерозкритих квіток нектар, здебільшого просовуючи хоботок у квітку збоку, і запилення не відбувається, їх приваблює нектар і пилок, якого у цій квітці у два рази більше, ніж у квітці еспарцету, що є гарним медоносом. Розкрита і запліднена квітка швидко в'яне і утворютьється плід. Маточка дуже чутлива до пилку у момент розкриття квітки. Через 24 год запліднюваність знижується у 4 рази, а через 48 год зовсім втрачається. Нерозкрита квітка живе 6—8 днів. Здатність її до запилення зберігається довше, однак з часом також зменшується. Тому своєчасне розкриття і запліднення квітки є вирішальною умовою утворення насіння. При самозапиленні насіння не утворюється.

Кількість розкритих квіток називають рівнем запилення. При низькому рівні в суцвітті залишається 15—20 нерозкритих квіток. На полі нагромаджується багато 2—8-денних нерозкритих квіток, які мають приємний аромат і надають гарного вигляду травостою. Це призводить до зниження запліднюваної здатності квіток і урожаю.

За даними багаторічних спостережень Полтавської дослідної станції, рівень запилення люцерни становить близько 20 %, а насіння утворюється у 51—60,9 % розкритих квіток. Подібні результати одержані у дослідах Української станції бджільництва.

Установлено, що 30 % розкритих квіток може дати урожай насіння люцерни 6 ц/га. Виходячи з цього, сучасну забезпеченість посівів комахами-запилювачами треба збільшити в 4—5 разів.

Природні запилювачі люцерни — поодинокі бджоли, які розкривають квітки, збираючи пилок. За 1—1,5 місяців свого життя одна така бджола розкриває близько 31 тис. квіток. При наявності на 1 га 3—6 тис. таких бджіл забезпечується урожай насіння 2 ц/га. У деяких областях запилення з їх участю дало 5 ц/га насіння. Медоносні бджоли розкривають 2,5—5 % відвідуваних квіток.

На Українській дослідній станції бджільництва визначено, що сім'я бджіл за період цвітіння люцерни здатна запилити 35—74 млн. квіток. Для кращої роботи бджіл рекомендовано проводити посів люцерни з міжряддям 60 см. При великому насиченні поля медоносними бджолами підвищення урожаю насіння люцерни безперечне. У нашій країні відомий урожай люцерни до 15 ц/га, а розрахункова спроможність її — до 30 ц/га насіння, що свідчить про невикористані резерви збільшення урожаю насіння цієї культури.

Перед початком запилення люцерни у радіусі 3 км скошують приваблюючу рослинність. Поблизу в полях сівозміни не розміщують медоносів-конкурентів, які дуже приваблюють бджіл. На початку цвітіння вивозять бджіл з розрахунку 5—10 сімей на 1 га. Вимоги до бджолиних сімей, техніка розміщення їх на посіві, засоби посилення їх запилювальної роботи на люцерні та інших рослинах, що погано приваблюють бджіл, такі ж, як на насінниках червоної конюшини. Ознакою нормального запилення люцерни є наявність на площі 100 м² 200—600 одночасно працюючих бджіл, швидке в'янення розкритих квіток, мала кількість нерозкритих квіток, непоказний вигляд суцвіть, слабкий запах квіток.

Запилення овочевих і баштанних культур. Насінники овочевих культур (капусти, редьки, редиски, цибулі, моркви) запилюються перехресно і при достатньому відвідуванні бджолами дають високий урожай насіння. Так, урожай насіння капусти від бджолозапилення порівняно із самозапиленням підвищується в 4,5 раза, цибулі — в 23—27, моркви — в 15,3.

Баштанні культури мають роздільностатеві квітки, які добре приваблюють бджіл. Запилюються вони перехресно і потребують багаторазового (20—30) відвідування бджолами. Одна сім'я запилює 2 га баштану.

Запилення овочевих культур у теплицях. На Україні понад 20 тис. бджолиних сімей використовують на запиленні огірків і помідорів у теплицях, площа яких зростає. Тепличні умови несприятливі для життя бджіл. Щоб зберегти сім'ю і забезпечити інтенсивну роботу бджіл на запиленні, потрібний особливий догляд. Розмір тепличної пасіки установлюють з розрахунку одна сім'я на 1000 м² площі культур, які цвітуть одночасно. Стільки ж резервних сімей утримують на пасіці, яку розміщують біля медоносних угідь, кочують з нею, заготовляючи якомога більшу кількість меду (бажано стільникового) та стільників з пергою. Ця пасіка повинна мати запасних маток та певний рівень приросту. Квітку тепличних огірків бджоли повинні відвідати 7—9 разів.