Зимівля бджіл

Реферат

Продуктивність сімей бджіл, які після зимівлі залишились сильними, весною в середньому на 15 % вища, ніж сімей, сформованих перед початком головного медозбору з бджіл слабких сімей і однакових (за силою, кількістю рамок у гнізді, розплоду та меду) із сильними.

Між ступенем зараження бджіл ноземою в бджолиних сім'ях весною і їх силою установлена достовірна зворотна кореляція, тобто чим менше уражено бджіл у сім'ях, тим вони сильніші.

Підготовка бджіл до зимівлі. Успішно зимують сім'ї з молодими матками і якомога більшою кількістю молодих бджіл. Восени у гнізді сімей з однорічними матками міститься 4,4 рамки розплоду, з дворічними — 2,6, а трирічними — тільки 1,5 рамки.

Під час зимівлі однорічних маток гине 0,2 %, дворічних — 2,9, а трирічних — 10 %.

Найкращими вважають маток, виведених під час головного медозбору або в перші дні після його закінчення. Вони краще перезимовують, а рано навесні або навіть і в кінці зими починають відкладати значну кількість яєць. Не можна запізнюватись з виведенням, бо виведені в пізні строки молоді матки можуть не спаруватись з трутнями, а від пізнього парування в сім'ях переважають старі бджоли.

Чим більше молодих бджіл у сім'ях іде в зимівлю, тим краще вона проходить. За результатами досліджень Української дослідної станції бджільництва, 61 % бжіл, які вийшли з яєць, відкладених маткою до 20 липня, відмирають зимою, а інші — рано навесні. Бджоли, виведені з яєць, відкладених маткою в кінці серпня — на початку вересня, добре перезимовують. Бджолині сім'ї з такими бджолами весною швидко набирають сили у результаті вирощування великої кількості розплоду. Бджіл, що вийшли з яєць, відкладених маткою у серпні, гине за зиму до 18 %, а у кінці вересня — на початку жовтня — до 30 %.

Молоді бджоли порівняно із старими рідше хворіють на нозематоз.

При підготовці бджіл до зимівлі звертають увагу на якість стільників. З ранньої весни дбають про створення необхідного запасу стільників для заміни старих і непридатних. Для цього при першій же можливості весною видаляють з гнізд чорні, запліснявілі, опроношені, з трутневими комірками, зім'яті, зіпсовані мишами, міллю тощо. Світло-коричневі стільники вважають придатними для відкладання яєць маткою, а чорні, які не просвічуються на сонці, підлягають вибракуванню.

Інтенсивніше нарощуються бджоли на зиму при наявності у гнізді нестарих стільників з добре відбудованими бджолиними комірками, в яких вивелось 2—3 покоління бджіл. Значною мірою це залежить і від принесення в гніздо свіжого корму.

Для забезпечення бджіл пізнім медозбором у міжряддях саду або після збирання озимих культур сіють фацелію, гречку, гірчицю чи інші медоноси в кінці червня — на початку липня.

При відсутності медозбору в природі деякі пасічники ставлять за вставну дошку гнізда маломедні рамки і відкривають запечатані медові комірки. Бджоли переносять мед у гніздо і в сім'ях створюється, такий стан, як під час взятку.

Добрі результати дає підгодівля медово-перговою сумішшю. При цьому кількість розплоду збільшується на 48 %. Для виготовлення суміші беруть 20 % перги від загальної кількості меду, спочатку її розтирають, додають стільки води, щоб утворилася маса, за консистенцією подібна до рідкої сметани, а потім додають необхідну кількість меду. Суміш згодовують бджолам у годівницях або заливають у стільники.

Дуже корисна для стимуляції нарощування бджіл підгодівля цукровим сиропом, виготовленим з 50 % цукру і 50 % парного коров'ячого молока або цукровим сиропом з добавкою 5 % сухих пекарських дріжджів. У останньому рецепті цукровий сироп готують з однакової кількості цукру і води. Пекарські дріжджі спочатку обливають окропом, а перед роздаванням корму змішують його з сиропом. На сім'ю потрібно 3—4 кг такого сиропу.

Часто використовують лише цукровий сироп (1:1) щодня по одній склянці кожній сім'ї. Проте кількість розплоду збільшується значно менше, ніж при застосуванні інших підгодівель або наявності взятку в природі.

Найкращий для зимівлі бджіл квітковий мед, зібраний під час сильного медозбору з конюшини, еспарцету, гречки, липи, буркуну; гірший соняшниковий, бо, зібраний в засушливі роки, він часто кристалізується під час зимівлі; непридатний — з нектару хрестоцвітих рослин (ріпака, свиріпи, гірчиці), який кристалізується в стільниках ще до початку зимівлі. Незадовільно зимують бджоли на вересовому і падевому меду.

Наявність паді в меду визначають за допомогою спиртової та вапняної реакції і крапельним (за допомогою оцтовокислого свинцю) та електролітичним методами.

Для спиртової реакції беруть 1 г досліджуваного меду, поміщають його в пробірку і добавляють 1 мл дистильованої води. Після старанного перемішування до 1 мл одержаного розчину меду приливають 10 мл 96°-ного спирту-ректифікату. При наявності паді рідина каламутніє, а потім випадає осад з пластівців. Якщо мед містить невелику кількість паді, осаду у пробірці немає. Ця реакція не зовсім придатна для визначення паді в гречаному меду, бо вона дає помутніння розчину, яке є типовим для падевого меду.

Вапняну реакцію проводять за допомогою вапняної води, яку готують змішуванням однакових частин свіжогашеного або негашеного вапна та дистильованої води. Прозору рідину над осадом використовують після 12-годинного відстоювання. В пробірку наливають 1 мл водного розчину меду (1:1) і приливають 1 мл вапняної води, струшують і розчин нагрівають до кипіння. Помутніння і поява пластівців свідчить про наявність паді в меду.

За допомогою крапельного методу визначають не тільки наявність паді, а й її кількість. Він складний і тому можливий лише в лабораторних умовах. Якщо для розбавлення меду необхідно до 10 крапель розчину оцтовокислого свинцю, його вважають квітковим, цілком придатним для зимівлі бджіл; понад 60 крапель — падевим, непридатним; від 11 до 59 крапель — придатним для зимівлі бджіл лише при температурі в зимівнику 0—2 °С, напуванні бджіл водою, пізнішого перенесення вуликів у зимівник і ранішого виставлення із зимівника.

Електролітичним способом падь визначають за допомогою приладу, запропонованого М. Д. Оржевським (1958). Мед з домішкою паді має підвищений вміст мінеральних солей, що зумовлює кращу електропровідність його порівняно з квітковим. Відхилення за 15 поділок приладу вказує на наявність паді.

Перевіряють мед на наявність паді не пізніше 15 серпня. Недоброякісний мед відкачують, а бджолам дають потрібну кількість цукрового сиропу.

Таким чином поповнюють цукровим сиропом кормові зимові запаси і при недостатній кількості квіткового меду. Бажано на бджолину сім'ю використовувати не більше 8 кг, а в умовах вароатозної ситуації — 5—6 кг цукру. Згодовують цукровий сироп у серпні — першій половині вересня, щоб бджоли встигли його переробити і запечатати.

Перед згодовуванням цукрового сиропу гнізда бджолиних сімей скорочують. В гнізді залишають 4—5 повномедних рамок, заготовлених під час сильного медозбору, і приблизно стільки ж маломедних або залежно від сили сімей на 1—2 рамки більше чи менше. Льотки зменшують, гнізда утеплюють. Обов'язково 2—3 гніздові рамки повинні бути з пергою.

Цукровий сироп готують з 50 % цукру і 50 % води. Для цього кип'ятять воду, нею заливають цукор і розмішують до повного його розчинення. Оцтову кислоту додають в теплий сироп перед згодовуванням бджолам (0,3 мл 70 %-ної кислоти на 1 кг цукру). При цьому полегшується переробка цукру в мед, менше його витрачається на утворення одиниці корму. Цукровий мед з кислотою не так кристалізується під час зимівлі, бджоли менше опроношуються і хворіють на нозематоз, весною більше вирощують розплоду.

Сироп наливають у великі чисті годівниці, які у теплу погоду ставлять за вставною дошкою, а в прохолодну — поряд з крайньою гніздовою рамкою або зверху гнізда. Кожній сім'ї увечері, після закінчення льоту бджіл, дають за один раз 3—5 л цукрового сиропу.

Після перенесення сиропу бджолами в стільники даванки цукрового сиропу повторюють доти, поки в кожній рамці буде не менш як 2 кг корму при зимівлі в приміщеннях і 2,5—3 кг при зимівлі надворі. Після закінчення підгодівель годівниці з вулика виймають.

Головна осіння ревізія пасіки. З метою визначення та детального обліку стану кожної сім'ї після закінчення медозбору комісія, призначена керівником господарства, перевіряє підготовку до зимівлі. В кожній сім'ї встановлюють наявність і якість матки, кількість розплоду в рамках і стільників у вулику, кількість та якість меду, силу сімей.

Результати заносять у відомість огляду. На їх основі комісія складає акт перевірки пасіки згідно з існуючою формою. В ньому зазначають рух бджолиних сімей протягом року, виробництво меду, воску та іншої продукції, кількість стільників, вуликів на пасіці, дають характеристику приміщень для зимівлі бджіл, вказують кількість хворих сімей різними хворобами та оздоровлених, пропонують заходи поліпшення роботи пасіки.

Формування гнізд для зимівлі бджіл розпочинають ще під час головної осінньої ревізії, а закінчують після виходу із стільників основної маси молодих бджіл з розплоду — в кінці вересня.

Протягом осінньої ревізії бджолам залишають стільки стільників у гнізді, скільки вони займуть. З вуликів забирають порожні, маломедні, безмедні з трутневими комірками та молоді стільники, в яких не виводились бджоли або вивелось 1—2 покоління, і залишають повномедні, з розплодом та 1—2 маломедні стільники для вирощування розплоду. Маломедні розпечатують і використовують для осіннього нарощування бджіл. Після його закінчення і поповнення кормових запасів при потребі знову скорочують гнізда відповідно до їхньої сили. На кожній гніздовій рамці повинно бути не менше 2 кг запечатаного меду. Не можна залишати на зиму стільники з великою кількістю незапечатаного меду, бо він може забродити і спричинити опроношення бджіл. Рамки з пергою ставлять передостанніми. Маломедні рамки, де перебував розплід, після його виведення з гнізд забирають.

У багатокорпусних вуликах бджоли краще зимують в двох корпусах. Верхній обов'язково заповнюють повномедними рамками, а нижній — маломедними. Коли сім'я займає не всі рамки, гніздо формують посередині корпусу, залишивши внизу і вгорі однакову кількість рамок та розмістивши їх на однаковій віддалі від бокових стінок вулика.

Слабкі сім'ї, а також нуклеуси із запасними матками самостійно погано зимують, а тому їх утримують по дві в одному вулику, розділеному перегородкою для взаємного обігрівання.

Нуклеуси зимують і в «карманах» вуликів-лежаків поряд з основними сім'ями. Стежать, щоб крайні гніздові рамки основних сімей біля перегородки містили по 3 кг меду, бо у вуликах поряд з перегородкою буває найбільше бджіл і вони споживають його більше, ніж на інших рамках.

Краще, коли на пасіці на зиму не залишають слабких сімей. Для цього їх об'єднують або підсилюють за рахунок найсильніших, що сприяє вирівнюванню сили сімей на зиму.

Після формування гнізда старанно утеплюють зверху і з боків. Льотки скорочують та обладнують їх льотковими загороджувачами, щоб запобігти проникненню мишей у вулики.