Зимівля бджіл

Реферат

Способи зимівлі бджіл. На Україні найбільш поширена зимівля бджіл у приміщеннях і менше — надворі.

Початком зимівлі вважають період, коли бджоли восени проводять останній осінній обліт. З цього часу і до виставлення із зимівника вони не очищаються від калу. Лише під час несприятливих умов зимівлі бджоли частково або повністю очищаються у вуликах, що зумовлює загибель значної їх кількості і навіть цілих сімей. Зимівля бджіл тим успішніша, чим коротший період від осіннього до весняного обльоту. В умовах України він триває переважно 120—150 днів.

При зимівлі надворі кожна бджолина сім'я споживає меду в середньому на 3—4 кг більше, ніж у зимівнику. Тому пасіка до 300 сімей втрачає щороку 0,9 т меду. Добре збудований зимівник існуватиме не менше 20 років і, зимуючи в ньому бджіл, господарство заощадить до 18 т меду. Витрати на будівництво зимівника значно менші, ніж вартість 18 т меду.

Зимівля бджолиних сімей надворі доцільна в умовах сталої холодної погоди під снігом, а також на крайньому півдні, де можливі обльоти бджіл взимку. В решті районів краще проводити зимівлю бджіл у приміщеннях, які будують за проектами. Зимівники розташовують на підвищених сухих місцях, де підгрунтові води залягають на глибині 4—5 м від поверхні грунту, добре захищених від постійних вітрів, на південному або південно-східному схилі. Вони повинні бути не ближче як за 1 км від інших будівель, доріг, місць зберігання кормів для тварин і складів нафтопродуктів. У зимівниках повинна підтримуватись температура від 0 до 4 °С тепла і відносна вологість від 75 до 85 %, шо досягається за допомогою припливно-витяжної вентиляції. Свіже повітря надходить з тамбура через припливні труби, вмонтовані в підлозі зимівника, а нагріте і збагачене водяною парою та вуглекислим газом виводиться через витяжні, розміщені під стелею і через горище виведені над дахом.

На одну бджолину сім'ю потрібно 6—8 см² площі поперечного перерізу вентиляційних труб. Площа однієї труби не повинна перевищувати 600 см² (20x30 см), а зимівник — мати висоту 2,5—3 м. Вулики в ньому розміщують в чотири — шість рядів льотками до проходу. В кожному ряду влаштовують не менше трьох ярусів. На верхніх ставлять слабкі сім'ї, а на нижніх та біля дверей — сильніші. Для розташування одностінного вулика необхідно 0,5—0,6 м³, а двостінного і вулика-лежака — 0,7—0,8 м³ приміщення.

На стелажах вулики розміщують на віддалі 20—25 см один від одного. Спочатку їх ставлять на верхні стелажі, а потім на нижні. Перед занесенням вуликів у зимівник рамки закріплюють (краще це робити після закінчення формування гнізд на зиму), закривають льотки, ставлять на носилки і на невеликих пасіках транспортують вручну, а на великих — за допомогою підвісних доріг або автомобілів. Постановку сімей у зимівник бажано закінчити протягом одного дня. Льотки відкривають на другий день на ширину 3—4 см. В слабких сім'ях відкривають лише верхні льотки, а в сильних — верхні і нижні та знімають верхнє утеплення. Добрі результати дає утворення щілини між зовнішньою стінкою вулика, де розміщується гніздо сім'ї, і крайньою стельовою дощечкою у вуликах-лежаках.

Догляд за бджолами в зимівниках. У перші місяці зимівлі пасічники 1—2 рази на місяць перевіряють мікроклімат зимівника за допомогою психрометра, витрачання корму контрольною сім'єю, яку встановлюють на вагах, вислухують бджіл за допомогою апіскопа чи гумової трубки, щомісяця оглядають контрольні листи паперу, підкладені під гніздо, звертають увагу на кількість загиблих бджіл на підлозі зимівника, закупорення ними льотків, забруднення останніх випорожненнями бджіл та наявність неприємного запаху з вулика.

У другій половині зимівлі зимівник відвідують раз на тиждень, краще після зміни температури зовнішнього середовища. При цьому дотримують правил користування тамбуром, світять ліхтариком тільки з червоним склом. Показання психрометра та зміну маси контрольної сім'ї записують у спеціальну відомість. Рівний гул сімей свідчить про добру зимівлю, а його підвищення — про несприятливу температуру та вологість повітря в зимівнику.

Температуру регулюють зменшенням або збільшенням вентиляційних отворів, а при значному потеплінні відкривають на ніч двері. Якщо температура нижча норми, зимівник додатково утеплюють снігом або будь-яким утеплювальним матеріалом.

При підвищенні вологості у зимівнику відкритий мед закисає, а перга пліснявіє. У бджіл, які споживають такий корм, виникає пронос. Для зниження вологості вентилюють зимівник, а у вулику відкривають на всю ширину верхні та нижні льотки. Низька вологість повітря викликає у бджіл спрагу, неспокій та посилене поїдання меду. Надмірно сухе повітря зимівника призводить до кристалізації меду, який, бджоли не можуть споживати. Для підвищення вологості повітря у зимівнику змочують підлогу та розвішують мокру мішковину.

Про кристалізацію корму свідчить наявність кристалів меду на контрольних листках паперу, а наявність рідкого меду (часто з бульбашками повітря) — про його закисання. При огляді льотків очищають їх від підмору бджіл. Загиблих бджіл змітають, збирають, виносять із зимівника і спалюють. На нестачу корму в сім'ї вказує тихий, затяжний, схожий на шелест сухого листя чи соломи звук. Сім'ї з таким шумом оглядають і зразу ж надають допомогу. Можна підгодовувати бджіл у стільниках закристалізованим медом, медово-цукровим тістом, цукровим сиропом.

Прогріті в теплій кімнаті 2—3 стільники з медом швидко вставляють всередину гнізда і закривать вулик. Відкачаний закристалізований мед двома порціями по 200—300 г загортають у марлю і кладуть на дротяну сітку. Медово-цукрове тісто, виготовлене при старанному змішуванні чотирьох частин цукрової пудри і однієї частини меду, дають так, як і відкачаний мед. На кожну сім'ю використовують дві порції суміші, по 0,5 кг кожна.

Цукровим сиропом (2:1) підгодовують бджіл із скляних банок місткістю 0,5 л, обгорнутих двома шарами марлі. Кожній сім'ї за один раз зверху ставлять по дві банки із сиропом, а через 10—15 днів даванку повторюють. Можна давати сироп і в стільниках, підставляючи їх у гнізда так, як і медові стільники.

Зимівля бджіл надворі. Під час зимівлі надворі в південних районах з короткою та м'якою зимою вулики з бджолами залишають на своїх місцях без додаткового зовнішнього утеплення. В районах із сніжними зимами одностінні вулики обгортають снігом, а двостінні можна і не засипати снігом. Якщо бджоли зимують в більш суворих умовах, вулики додатково обгортають толем, руберойдом або цупким папером так, щоб між ними і вуликом залишився простір 12—15 см, який заповнюють сухим листям, дрібною стружкою, соломою та ін. Добре зимують бджоли в спеціальних кожухах, які виготовляють на один, два або чотири вулики. При цьому вулики з боків, зверху і знизу обставляють щитами, виготовленими з обаполів, дощок та інших дешевих місцевих матеріалів. Простір між кожухом і вуликом заповнюють утеплювальним матеріалом товщиною 15—20 см. Для проходу бджіл від льотків через утеплювальний матеріал і стінку кожуха влаштовують коридорчики висотою 8—10 мм і шириною 15—20 см.

Сім'ї, які залишають зимувати надворі, повинні бути з матками, вирощеними в добрих умовах, сильними, зимостійкими і стійкими проти захворювань. Такі сім'ї порівняно із зимуючими в зимівнику необхідно забезпечити більшими запасами кормів — не менше 2,5 кг на вуличку і 2—3 рамками з пергою. В гніздах залишають на 1—2 рамки більше, ніж обсиджують бджоли.

Для запобігання зволоженню вулика гніздо розміщують у центрі вулика, а по боках ставлять діафрагми і утеплювальний матеріал. Поверх гнізда теж кладуть утеплення, яке не перешкоджає обміну повітря. Скорочують верхній льоток у вуликах-лежаках до 5—7 см, у багатокорпусних вуликах не скорочують, а нижній льоток закривають повністю. Льотки закривають від мишей загороджувачами. Добре зимують бджоли на розширених до 18 мм вуличках.

Кращими для зимівлі бджіл є українські вулики на вузьковисоку рамку з подвійними передньою і задньою стінками. В багатокорпусних вуликах залишають зимувати бджіл у двох корпусах. Верхній корпус повинен мати близько 20 кг меду після закінчення вирощування розплоду. В нижньому корпусі розміщують маломедні стільники, в кожному з яких не більше 1 кг меду. Остаточне формування кормових запасів доцільно поєднувати з проведенням термічної обробки бджіл проти вароатозу. Добрі результати дає зимівля сімей в одному вулику через сітку-перегородку.

При потеплінні взимку до 8—12 °С для вильоту бджіл звільняють верх вуликів від снігу, якщо вони закидані ним, прочищають льотки, а також встановлюють потребу сімей у кормі. Для цього знімають дах вулика і оглядають зверху гніздо. Якщо клуб спокійний і чимало меду, таким сім'ям допомога не потрібна. При ранньому відкладанні яєць маткою на стільниках нижніх корпусів у цих сім'ях з верхнього корпусу виймають повномедні крайні рамки, а останні рамки від середини відсовують до стінок вулика, щоб у центрі утворився простір, куди з нижнього корпусу обережно переставляють стільники з розплодом, а на їх місце — рамки з бджолами. Крайніми розміщують медові рамки з верхнього корпусу. Корпус з розплодом ставлять верхнім. Коли цього не зробити, бджоли не залишать розплід і, витративши корм, загинуть. При відсутності корму в гніздах бджіл підгодовують, як описано вище.