Американський гнилець — інфекційна хвороба бджолиних сімей, яка викликає їх ослаблення та загибель внаслідок ураження запечатаних бджолиних личинок. Збудник (бацила ларве) — рухливий спороутворюючий мікроб, який має форму палички розміром 2—5x0,5—0,8 мкм, розташовується у вигляді ланцюжка, грампозитивний. Спори овальні, розміром 1,2—1,8x0,6—0,7 мкм. Вони кілька років можуть зберігати життєздатність у засохлих личинках і продуктах бджільництва. В бджолиних сім'ях збудник переносять бджоли, кліщі вароа, воскова міль та інші паразити й шкідники бджіл. Здорові личинки уражуються при поїданні забрудненого збудником корму, одержаного від бджіл-годувальниць. На пасіці від сім'ї до сім'ї збудник передається при бджолиних крадіжках, згодовуванні меду від хворих сімей, переставлянні стільників, використанні непродезинфікованого інвентаря та недотриманні пасічником правил особистої гігієни. З неблагополучної пасіки на здорову збудник заноситься в основному із придбаними хворими сім'ями, пакетами, роями, а також продуктами бджільництва (медом, вощиною, обніжжям) та пасічницьким інвентарем. Ознаки хвороби в пасічних умовах виявляють при огляді розплоду. На стільниках серед одновікового розплоду є порожні комірки, комірки з яйцями, з гнилими личинками або висохлими трупами. Такий розплід називають строкатим. Строкатість розплоду буває також при європейському гнильці, мішечкуватому розплоді та інших хворобах, а тому ця ознака може бути лише допоміжною при постановці діагнозу. Кришечки над загиблими личинками темнішають, розриваються і опускаються в комірки. Хворі личинки слабопружні, втрачають перламутрово-білий блиск, характерний для здорових личинок. Вони спочатку сіріють, а потім колір стає світло-коричневим і нарешті — темно-коричневим. Загиблі личинки лежать на нижній стінці комірки, витягнувшись на всю її висоту, перетворюються в гнильну, клейку масу. При доторкуванні голкою або загостреним сірником від них тягнеться тонка нитка довжиною до 10—15 см. Гнильна маса личинок має запах столярного клею. |