Інфекційні хвороби бджіл

Реферат

Згодом розкладений труп личинки в комірці висихає, стає твердою темно-коричневою кірочкою, яка приклеюється до стінок комірки і важко видаляється.

Для підтвердження діагнозу у ветеринарну лабораторію направляють шматочки стільника з ураженими личинками розміром 10x15 см.

Заходи боротьби. На пасіці проводять карантинні заходи. Хворі сім'ї переселяють у нові або знезаражені вулики на продезинфіковані стільники або рамки з вощиною. Бджіл струшують на лист паперу, розстелений перед льотком порожнього вулика і спрямовують димом у льоток. При наявності великої кількості здорового розплоду після перенесення його вирощують у спеціально залишених одній або двох бджолиних сім'ях-ізоляторах, звідки забирають стільники без розплоду. На льотки сімей-ізоляторів ставлять густу сітку.

Маток у цих сім'ях замінюють здоровими, бджолам дають воду і лікувальний сироп. Через 10—15 днів молодих бджіл переселяють так, як описано вище.

Хворим сім'ям дають лікувальний корм, який готують з цукрового сиропу (одна частина цукру на одну частину води) з додаванням на кожний літр одного із таких лікувальних препаратів: 1—2 г норсульфазолу натрію, 2 г сульфантролу, 500 тис. од. біоміцину, стрептоміцину, 400 тис. од. неоміцину, тетрацикліну, окситетрацикліну, еритроміцину, мономіцину, канамінину, 350 тис. од. метициліну.

Спочатку готують водний розчин лікувального препарату. Для цього необхідну кількість препарату розчиняють в 100 мл теплої (38—40 °С) перевареної води і старанно розмішують, потім одержаний розчин змішують з 1 л теплого цукрового сиропу і в кінці дня дають бджолам у чистих годівницях з розрахунку 100—150 мл на вуличку. Повторно лікувальний корм сім'ї згодовують через 6 днів, якщо використовують окситетрациклін і хлортетрациклін; через 5 — при використанні тетрацикліну; через 5—7 — коли згодовують еритроміцин, неоміцин, норсульфазол натрію; через 4 — якщо дають стрептоміцин; через 3 — при лікуванні канаміцином і через 2—3 дні — мономіцином. Даванку лікувального корму повторюють до повного видужання сімей. В разі рецидиву хвороби застосовуваний препарат замінюють іншим.

На неблагополучній пасіці проводять дезинфекцію. Вулики, їх підставки, рамки та інші дерев'яні предмети від хворих сімей старанно очищають і обпалюють полум'ям паяльної лампи до рівномірного побуріння або обробляють розчином, який містить 10 % перекису водню і 3 % мурашиної або оцтової кислоти з розрахунку 1 л на 1 м² (12-рамковий вулик) триразово з годинним інтервалом. Через 1 год після третьої обробки вуликами можна користуватись. Для обробок використовують теплий (30—40 °С) лужний розчин формаліну (5 % формальдегіду і 5 % їдкого натру) з розрахунку 0,5 л на 1 м² дворазово з годинним інтервалом. Через 5 год після обробки вулик промивають водою і використовують.

Рамки, роздільні решітки (без механічного очищення) кип'ятять в 2 %-ному розчині їдкого натру або в 4 %-ному каустифікованої содо-поташної суміші 15 хв.

Порожні стільники без кірочок загиблих личинок дезинфікують зрошенням з гідропульта з обох боків до повного заповнення комірок розчином, який містить 3 % перекису водню і 3 % мурашиної (або оцтової) кислоти або 5 %-ним розчином однохлористого йоду. Експозиція після зрошення — 24 год. Дезрозчин з комірок витрушують, стільники промивають водою і висушують.

Полотнинки та наволочки утеплювальних подушок кип'ятять в 3 %-му розчині кальцинованої соди або зольного лугу 30 хв; в 1 %-ному розчині їдкого натру або в 3 %-ному розчині каустифікованої содо-поташної суміші — 15 хв. Халати, рушники, лицеві сітки занурюють у 2 %-ний розчин перекису водню на 3 год; у 10 %-ний розчин формаліну або 4 %-ний розчин параформу — на 4; в 1 %-ний розчин активного хлораміну — на 2 год. Після дезинфекції спецодяг прополіскують у воді й просушують.

Металевий дрібний інвентар пропалюють на вогні або занурюють в 3 %-ний розчин перекису водню на 1 год чи кип'ятять 30 хв в 3 %-ному розчині кальцинованої соди або 15 хв у 0,5 %-ному розчині каустифікованої содо-поташної суміші.

Медогонки після відкачування меду промивають водою, а потім обробляють гарячим (50—55 °С) лужним розчином формаліну, який містить 5 % формальдегіду і 5 % їдкого натру з розрахунку 1 л на 1 м² внутрішньої й зовнішньої поверхні медогонки. Через 5 год після дезинфекції медогонку промивають водою і просушують на сонці.

Мед, одержаний від хворих бджолиних сімей, зберігають в закритому посуді і використовують для харчування людей, а віск — для технічних цілей. Якщо необхідно виготовити з нього вощину, знезаражують в автоклаві при 127 °С протягом 2 год.

Карантин з пасіки знімають через рік після ліквідації хвороби при умові проведення заключної дезинфекції вуликів, пасічницького інвентаря та обладнання, приміщень і території пасіки.

Європейський гнилець — хвороба, яка спричинює масову загибель та гниття личинок молодого віку, а іноді й запечатаного розплоду.

Збудники хвороби — мелісокок плютон, бацила альвей, стрептокок апіс. Інфекція проявляється в травні — червні після похолодань при недостатній кількості корму і поганому утепленні, найчастіше в слабких сім'ях. Джерело інфекції, шляхи занесення і поширення ті ж, що й при американському гнильці.

Ознаки хвороби. Уражені личинки 3—4-денного віку змінюють свою округлу форму на сплюснуту внаслідок втрати тілом тургору. Хворі личинки стають спочатку сірими, а потім жовтими. В комірках личинки при передсмертних судорогах можуть згинатись у вигляді кільця або скручуватись та витягуватись вздовж нижньої стінки комірки на різній віддалі від дна до краю.

Гнильна маса відкритих личинок згодом підсихає, набуває кислого запаху, перетворюючись в темно-коричневі кірочки, які легко відокремлюються від стінок комірок.

Личинки, які загинули в запечатаних комірках, за зовнішніми ознаками нагадують личинок, загиблих від ураження американським гнильцем, мають гнильний запах. Кришечки запечатаних комірок потемнілі, розірвані.

Діагноз на європейський гнилець ставлять на основі зовнішніх ознак хвороби і виявлення хоча б одного із зазначених вище мікроорганізмів при бактеріологічному дослідженні у ветеринарній лабораторії, куди направляють шматочки стільників розміром 10x15 см з ураженим розплодом.

Заходи боротьби такі ж, як і при американському гнильці. Крім того, гніздо хворих сімей скорочують, звільняють їх від порожніх стільників, зайвих стільників з медом, об'єднують по 2—3 слабкі хворі сім'ї в одну, маток замінюють, гнізда утеплюють.

Дезинфекцію проводять так, як і при американському гнильці, за винятком стільників, які знезаражують розчином, що містить 2 % перекису водню і 1 % мурашиної (чи оцтової) кислоти, або 5 %-ним розчином однохлористого йоду. Експозиція — 24 год. Після цього стільники промивають водою і просушують. Стільники дезинфікують також параформаліновим способом у камері ОППК при витрачанні 250 мл формаліну (40 %-ного) на 1 м³ камери, підтримуючи протягом 1 год температуру 50—55 °С і відносну вологість 80—100%.

Мішечкуватий розплід — хвороба, спричинювана фільтрівним вірусом. Уражуються личинки старшого віку (8—9 днів). Шляхи поширення такі ж, як і при гнильцевих хворобах.

Ознаки хвороби. Стільники з ураженим розплодом мають строкатий вигляд. Уражені личинки втрачають перламутрово-білий і набувають грязного жовтуватого кольору, інтенсивність якого пізніше посилюється.

Трупи личинок без запаху, лежать витягнутими вздовж нижніх стінок комірок. Характерним є піднятість головок загиблих личинок. Личинка, витягнута з комірки, має вигляд мішечка.

Заходи боротьби такі ж, як і при європейському гнильці, крім лікувальних.

Хронічний параліч викликає масову загибель дорослих бджіл у період медозбору. Спричинює його фільтрівний вірус. Розвитку хвороби сприяють різка зміна холодної і дощової погоди на жарку, перегрівання гнізд і нестача білкового корму. Проявляється з травня по вересень.