Інфекційні хвороби бджіл

Реферат

Ознаки хвороби. На початку захворювання бджоли збуджені, що проявляється в стрімкому русі вперед, крутінні на місці, посиленні шуму. Пізніше бджоли слабо реагують на зовнішні подразники, не можуть літати, рухаються повільно. У них спостерігають тремтіння ніжок, розставлених крил, судорожне тремтіння тіла, порушення координації рухів.

В уражених бджіл збільшується черевце, деякі втрачають волоски, чорніють, стають маслянистими і блищать.

Бджоли збираються по 10—20 на прилітних дошках та в інших місцях і сидять нерухомо протягом тривалого часу.

Заходи боротьби. При виявленні хронічного паралічу проводять дезинфєкцію вуликів, стільників, інвентаря так, як і при європейському гнильці. Крім того, ліквідують прични перегріву гнізд у хворих сім'ях, замінюють маток на плідних, одержаних від здорових сімей. Хворих і мертвих бджіл збирають й спалюють.

Для підвищення стійкості і профілактики хвороби бджолині сім'ї обробляють ферментом ендонуклеазою, що випускається у флаконах.

Розчин препарату готують перед обробкою. Для цього вміст флакона розчиняють в 1 л води і для активізації ферменту в розчин додають 1 г хлористого магнію. Обробляють бджіл весною, вранці або ввечері обприскувачем «Росинка» при температурі повітря не нижче +14 °С. Бджіл кожної вулички обробляють протягом 2—3 сек, витрачаючи 40—50 мл розчину ендонуклеази на сім'ю. Проводять 6—8 обробок з інтервалом 10 днів.

Септицемія спричинюється бактерією апісептікус і супроводиться масовою загибеллю дорослих бджіл.

Ознаки хвороби найчастіше проявляються весною, рідше — влітку та восени. Хворі бджоли не їдять, слабнуть, не можуть літати, розлазяться по стінках і дну вулика, виповзають назовні й гинуть. У хворих гемолімфа має білий колір і нагадує молоко. Це легко виявити, якщо у бджоли відокремити голову й придавити пальцями груди до появи краплі гемолімфи.

У загиблих бджіл грудна мускулатура набуває спочатку сірого, а потім коричневого і чорного кольору. Члени тіла бджіл зв'язані надто слабо, внаслідок чого доторкування до трупа викликав його розпад.

Заходи боротьби. Пасіку оголошують неблагополучною і проводять такі ж заходи, як і при європейському гнильці, крім лікувальних.

Хворим і підозрюваним у захворюванні сім'ям дають лікувальний корм (на 1 л цукрового сиропу — по 300 тис. од. тетрацикліну або біоміцину). Препарат розчиняють в 30—50 мл теплої (38—40 °С) води і змішують з сиропом. Після старанного перемішуваня лікувальний корм дають в чистих годівницях по 100—150 мл на вуличку бджіл тричі з інтервалом 5—7 діб.

Обмеження знімають через рік після ліквідації хвороби й проведення заключної дезинфекції.

Сальмонельоз, гафніоз і колібактеріоз супроводжуються проносом й призводять до масової загибелі бджіл переважно наприкінці зими та весною.

Ознаки хвороби. У хворих бджіл збільшеие черевце, вони малорухливі, не можуть літати, опроношуються, іноді настає параліч ніг і крил. При гострій формі гине 50—60 % бджіл. Весняний обліт недружний, стільники, рамки, вулики забруднені екскрементами. При обльоті бджоли виділяють рідкі, з неприємним запахом, темно-бурі фекалії. Кишечник здутий, грязно-сірого кольору.

Заходи боротьби. Пасіку оголошують неблагополучною і проводять ті самі заходи, що й при європейському гнильці, крім лікувальних.

Хворі сім'ї лікують левоміцетином та неоміцином, для чого додають 200 тис. од. і 0,2 г відповідно кожного антибіотика на 1 л цукрового сиропу. Спочатку кожний препарат окремо розчиняють в 150 мл прокип'яченої й охолодженої до 25 °С води, а потім змішують з цукровим сиропом. Лікувальну підгодівлю сімей проводять тричі з інтервалом 3 дні.

Оздоровленою пасіку вважають за тих же умов, що й при інших інфекційних захворюваннях.

Аскосфероз (вапняний розплід) спричинюється грибком аскосфера апіс, який уражає частіше трутневі, а рідше бджолині й маткові личинки.

Ознаки хвороби. Головний кінець хворих личинок покривається білим нальотом, який зрідка можна виявити також над кришечками комірок. Трупи личинок при висиханні твердіють і набувають вигляду грудочок вапна.

Заходи боротьби. Пасіку оголошують неблагополучною і на ній проводять обмежувальні заходи, як і при інших заразних хворобах.

Хворі сім'ї переселяють у знезаражені вулики на продезинфіковані стільники або вощину, утримують в гніздах відповідно до їх сили, добре утеплюють. Маток замінюють на молодих, виведених на благополучних пасіках або від стійких сімей власної пасіки.

Лікування проводять ністатином. У ранньовесняний період кладуть над клубом 50—70 г канді (1 частина меду + 4 частини цукрової пудри) або меду, що містить 100—110 тис. од. препарату із розрахунку на вуличку бджіл. Після очисних обльотів сім'ям згодовують ністатин з цукровим сиропом у тій же дозі на вуличку бджіл. Готують лікувальний корм так: розчиняють препарат у перевареній теплій воді (38—40 °С), перемішують з сиропом і згодовують його тричі з інтервалом 3—4 дні. Літом всі стільники тричі через 3—4 дні обприскують теплим 20 %-ним цукровим сиропом, витрачаючи на кожний стільник 20 мл сиропу, який містить 50 тис. од. препарату.

Вулики, рамки й інший дерев'яний інвентар старанно очищають і знезаражують одним із способів: розчином, який містить 10 % перекису водню та 0,5 % мурашиної кислоти двічі через 4 год; 10 %-ним розчином однохлористого йоду при експозиції 5 год; розчином 15 %-ного формальдегіду і 5 %-ного їдкого натру при експозиції 6 год.

Придатні стільники дезинфікують будь-яким дезрозчином: 10 %-ним перекису водню і 0,5 %-ним мурашиної кислоти (експозиція 4 год); 4 %-ним однохлористого йоду (експозиція 5 год), препаратом Глак (експозиція 2,5 год).

Металевий інвентар і медогонки обробляють двічі з годинним інтервалом розчином, що містить 10 % формальдегіду і 5 % їдкого натру при експозиції 6 год з моменту першого обприскування.

Після закінчення вказаних експозицій вулики, стільники і інвентар промивають чистою водою, просушують, а потім використовують.

Віск, одержаний на неблагополучних пасіках, знезаражують при температурі вище 120 °С протягом 2 год.

Аспергільоз (кам'яний розплід) спричинюється плісеневими грибами аспергілюс флавус і аспергілюс нігер, які уражують бджолиний розплід і дорослих бджіл.

Ознаки хвороби найчастіше виявляють весною. Хворі дорослі бджоли неспокійні, швидко знесилюються, падають із стільників та стінок вулика, повзають по дну або вилазять з вулика і через 2—4 год після ураження гинуть. Якщо здавити черевце хворої бджоли між пальцями, то відчувається затвердіння. Через кілька годин після загибелі бджоли черевце стає ще більш твердим, кам'янистим. При лежанні трупів у вуликах з надмірною вологістю збудник проростає на поверхню хітину волохатістю у вигляді ворсинок.

Хворі личинки набувають кремового кольору. Під впливом токсинів, які виділяють збудники, вони швидко гинуть і через кілька годин стають сухими, кам'янистими.

Заходи боротьби. При сильному ураженні дорослих бджіл і розплоду сім'ї знищують закурюванням сірчистим газом або заморюють ефіром чи формаліном.

При незначному ураженні сімей їх переселяють в чистий, сухий і продезинфікований вулик, за винятком стільників з ураженим розплодом. Проводять підсилення слабких сімей, забезпечують достатньою кількістю корму, старанно утеплюють гнізда.

При роботі з хворими сім'ями на обличчя слід одягати вологу марлеву пов'язку, оскільки до захворювання сприйнятливі люди.