Антоній Радивиловський

Реферат

Водночас з І. Галятовським у публіцистично-ораторській прозі другої половини XVII ст. виступає талановитий проповідник і теоретик українського красномовства, помітний культурно-освітній діяч Антоній Радивиловський, творчість якого найближче стояла до народної розмовної мови та до інтересів народних мас. Він також, як і Галятовський, був учнем Гізеля та Барановича, але, належачи до однієї і тієї ж школи української проповіді, виразно виявив свою індивідуальну письменницьку манеру.

Про життєвий шлях Радивиловського даних у нас дуже мало. Невідомо, наприклад, коли, де і в якій сім'ї він народився, в якій школі здобув початкову освіту. Один дослідник творчості Радивиловського М. Марковський на основі мовного аналізу творів допускає, що батьківщиною майбутнього письменника була Чернігівщина. В 40-х pp. XVII ст. він навчався в Києво-Могилянській колегії, де добре вивчив латинську, грецьку та польську мови, а також науку складання проповідей. Після закінчення колегії прийняв чернецтво і певний час був архідияконом чернігівської єпископії, а з середини 50-х pp. переїжджає до Києва і стає там проповідником у різних церквах. Зокрема, з 1656 р. Радивиловський був проповідником, а потім з 1671 р. намісником Печерського монастиря, з кінця 1684 і аж до смерті 20 грудня 1688 р. був ігуменом Пустинно-Миколаївського монастиря.

Порівняно з попередніми письменниками творчий доробок Радивиловського невеликий — всього два збірники проповідей «Огородок Маріи богородицы...» (1676) та «Венец Христов, з проповедій неделных, аки з цветов рожаных, на украшеніе православно-кафолической святой восточной церкви, сплетеный» (1688), які побачили світ у друкарні Києво-Печерської лаври.

Усі дослідники твердять, що більша частина друкованих проповідей була написана і виголошена Радивиловським ще до 1671 p., коли він писав двотомний рукописний збірник. Готуючи до друку, він їх доопрацював, деякі зовсім викинув, інші заново дописав і видав не однією, а двома згаданими книгами.