Феофан Прокопович. Драма «Владимир»

Реферат

У 1705 р. в стінах Києво-Могилянської академії силами студентів будо поставлено драму Ф. Прокоповича «Владимир», якій судилось стати видатним явищем в історії давньої української драматургії. Тема твору — запровадження християнства на Русі, показ боротьби проти християнства представників язичництва. Разом з тим автор прагнув показати Володимира, велич якого насамперед вимірювалась тим, що він повернув Русь до освіти, на шлях прогресу.

Твір має чітко виражену тенденційність. Боротьба між християнством і язичництвом уособлює собою гостру боротьбу нового із старим на сучасному авторові етапі. Прокопович перекинув міст із давнини в свою епоху — в образі Володимира він прагнув розкрити реформатську діяльність Петра І, а в образах представників язичництва — Жеривола, Курояда, Пияра — представників реакційного духівництва, яке перешкоджало Петру І реалізувати свої реформи.

Підтвердженням цих положень є такий факт. Мракобіс Маркел Родишевський, колишній шкільний товариш Прокоповича, після смерті Петра І в доносі на опального Прокоповича писав, що той у драмі «Владимир» «архиреїв, ієреїв православных жрецами и фарисеями называет... Священников лицемерами, идольскими жрецами, а чернцов — черными мужиками и чертями, и монашество, и черниц желает искоренить». На це звинувачення Прокопович відповів: «Ведаю, что великая часть нашего духовенства непотребныи суть итаковых имен или подобіи — не по званию своему, не по праву і негожности. И кто сего не ведает. Ведаю, что и добріи и совестныи бретаются. А то ложь безсовестная, будто сплошь всех священников так и охужаю».

Суть доносу і відповідь на нього Феофана Прокоповича показові. Драматург не заперечував, що в образі жериволів, куроядів, пиярів відтворені риси зажерливого православного духівництва. Цікаво, що Прокопович, мовби ненароком, у деяких місцях драми «Владимир» назвав жерців попами та монахами.