Драма XVIII ст. (після Ф. Прокоповича)

Реферат

Сон як віщування недоброго дуже часто зустрічається в народнопоетичних творах (наприклад, у думі про бідну вдову та її синів, у «Думі про Самійла Кішку», багатьох народних піснях, казках). Можливо, що драматург наслідував цей художній прийом, який сприяв розвиткові сюжету та розкриттю образів героїв твору саме у фольклорному плані.

Отже, посіяне Феофаном Прокоповичем зерно нового напряму в літературному процесі проростало і виявилось в окремих драмах, створених у Києво-Могилянській академії.

У драмі «Іосиф Патріарха» Л. Горки вперше було запроваджено балет на українській сцені.

Зараз важко говорити про характер, художню вартість та ідейне спрямування всіх драм, які були написані після творів Прокоповича та Горки аж до появи п'єси «Милость Божія», написаної в 1728 р. Відомі нам драматичні твори, які вийшли протягом певного часу, не відрізняються чимсь особливим від штучних, схоластичних, далеких від проблем життя драм.

Драма «Милость Божія, Украину от неудоб носимых обид лядских чрез Богдана Зиновія Хмельницкого прославнаго войск запорозких гетмана, свободившая, и дарованными ему над ляхами победами возвеличившая, на незабвенную толких его щедрот память репрезентованная в школах кіевских 1728 лета» написана невідомим автором з нагоди 80-річчя від початку визвольної війни українського народу 1648—1654 pp. Це єдина, що дійшла до нас, шкільна драма, створена на матеріалі історичного минулого України.

З часу опублікування в 1858 р. О. Бодянським «Милость Божія» стала в центрі уваги дослідників давньої української літератури. Про неї писали П. Житецький, М. Петров, М. Возняк, О. Білецький та ін. Вчені прагнули розв'язати проблему авторства драми. Твір приписували Ф. Прокоповичу, Т. Трофимовичу. Але нікому з дослідників не пощастило аргументовано довести приналежність твору комусь із згаданих письменників.

Твір невідомого автора був високо оцінений дослідниками. П. Житецький, наприклад, писав, що це «один із найвидатніших драматичних творів XVIII ст. за реалізмом у зображенні страждань, пережитих українським народом під владою панів польських». Аналогічної думки дотримувалися й інші вчені, які вивчали цей твір. Хоч драма «Милость Божія» не була, як зазначав О. Білецький, «лебединою піснею» українського шкільного театру, але глядач вперше і востаннє бачив на шкільній сцені свого улюбленого героя Богдана Хмельницького.

Зміст драми «Милость Божія» розкривається двома лініями. За першою викладаються найвизначніші події початку визвольної війни 1648—1654 pp. На початку твору в довгому монолозі Богдан Хмельницький говорить про важку долю українського народу. Прибувши на Запоріжжя, Хмельницький розповідає козакам про страшні муки, які терпить народ від панства, і закликає запорожців встати на боротьбу з польськими загарбниками. Запорожці пристають на заклик Хмельницького і під його проводом лаштуються в похід. Потім глядач зустрічається з Хмельницьким, уже гетьманом, після тріумфальних перемог козаків над польськими панами біля Золотих воріт у Києві, де його вітає все населення міста, а діти, учні київських шкіл, читають на його честь панегірики, в яких прославляють його любов до рідного краю і народу. Це основна сюжетна лінія.

Друга лінія — немовби панегірик богові за його ласку і допомогу Хмельницькому в подоланні ворога. Ця тема розкривається у формі символів. Після монологу Хмельницького в першій дії Муза і Аполлон пророкують у хорі загибель загарбникам. У третьому акті Україна, виведена у персоніфікованому вигляді, просить бога допомогти Хмельницькому у війні з панами. Вість тішить Україну, розповідаючи про перемоги Хмельницького. В п'ятому акті знову змальовано Україну, яка дякує богові за радість, висловлює сподівання, що в майбутньому життя її буде кращим.

У центрі драми стоїть образ Богдана Хмельницького. Він змальований найповніше порівняно з іншими персонажами, зображений як ідеальний герой. Крім того, в драмі зроблено спробу створити узагальнено-описовий образ гетьмана Хмельницького, контурно накреслити риси його характеру як реальної історичної особи.

Хмельницького зображено в драмі в двох планах: у перших трьох діях гетьман характеризується як вождь українського народу, який у своїх помислах і діях опирається на широкі маси, а в двох останніх — він виступає побожною людиною, яка вважає, що всі перемоги у війні стались з ласки божої. Інтерпретація образу Богдана Хмельницького в релігійному дусі була виявом теократичних тенденцій у поглядах автора драми. Однак сила цих поглядів взяла гору над реальністю тільки в тих діях драми, де вже оспівуються перемоги українського війська над польською шляхтою і в яких драматург викладає свою політичну програму. Коли ж зображувались конкретні події, то тут превалював вплив ідейно-художньої концепції народнопоетичної творчості. Образ Хмельницького має багато аналогічних рис із тими, які йому надав народ у фольклорних творах. Зокрема, впадає в око гіперболізація образу, що було наслідком стилізації автором провідної риси постаті Хмельницького в народних думах, історичних піснях, переказах і легендах, створених народом під час визвольної війни 1648—1654 pp.

Образ Богдана Хмельницького уособлює прагнення українського народу до волі, до єдності в боротьбі проти іноземних загарбників — польських панів, які заподіяли Україні великої шкоди. Ця думка висловлена майбутнім гетьманом уже на початку монологу в першому акті:

Така ж думка пронизує розмову Хмельницького з козаками на Запорізькій Січі:

Хмельницький виступає проти запровадження унії, закликає козаків взятися до зброї, щоб захистити батьківщину від загарбників. Він закликає козацьку старшину не наживатися за рахунок бідноти. Знаменним з цього приводу є монолог Хмельницького, виголошений перед киянами:

В цих словах звучав не лише відгук минулого, а й розкривалась картина сучасного. Гетьманський уряд на чолі з Данилом Апостолом охоче роздавав маєтки козацькій старшині, дворянам, сприяв наживі панства за рахунок експлуатації трудящих мас, заохочував старшинську торгівлю. Такі вчинки викликали обурення передових людей, а в драмі це свавілля осуджувалось устами народного героя — Богдана Хмельницького.

Автор драми «Милость Божія», йдучи в руслі передових ідей свого часу, прагне протиставити Богдана Хмельницького як захисника інтересів широких народних мас не тільки польській шляхті, а й старшині, яка по закінченню визвольної війни 1648—1654 pp. відійшла від народу і прагнула визискувати його.

Крім того, Хмельницький дбав про розвиток освіти і культури на Україні. Так, закінчуючи промову перед киянами, він закликає: