Податок на прибуток підприємств — один із найважливіших податків, який є основою податкової системи України. Податок на прибуток — це той податок, який використовується в структурній економічній політиці, а також може застосовуватися для підтримки стабілізаційної політики, оскільки він є ефективним засобом автоматичної стабілізації у кейнсіанському значенні, тобто його можна розглядати як активний інструмент макроекономічної політики, що є однією із його важливих позитивних ознак. До інших позитивних ознак можна віднести такі: — податок є платою за користування певними суспільними послугами та інфраструктурою на тих територіях, де підприємства здійснюють свою діяльність; — податок справляється з прибутків, які в іншому випадку уникли б оподаткування; — податок забезпечує досить значну частку надходжень до бюджету. Необхідно вказати і на недоліки цього податку: — податок може бути перекладений прямо на ціни або зворотним чином на працівників, що сильніше зачіпає менш заможних, тобто обидва види перекладання є регресивними; — податок не є нейтральним, бо важко визначити поняття "оподатковуваний прибуток", тобто визначення прибутку відповідно до бухгалтерського обліку і перетворення його в базу оподаткування дуже складна операція; — податок менш захищений від уникнення від оподаткування внаслідок приховування прибутку (доходу). Як свідчать дані, частка податку на прибуток у валовому внутрішньому продукті й у доходах зведеного бюджету останніми роками дещо скоротилася, що пов'язано як із зменшенням обсягу прибутку в цілому по народному господарству, так і з законодавчими змінами щодо цього податку. Нині оподаткування прибутку підприємств здійснюється відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року, з урахуванням змін і доповнень до нього. |