Податок на прибуток підприємств

Реферат

У разі коли товари придбаваються з використанням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків, датою збільшення валових витрат вважається дата оформлення відповідного рахунка, товарного чека.

Важливим для правильного встановлення бази оподаткування є обчислення амортизаційних відрахувань. Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

— група 1 — будівлі, споруди та передавальні пристрої;

— група 2 — автомобільний транспорт і вузли до нього; меблі; прилади та інструменти, електронно-обчислювальні машини;

— група 3 — будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2.

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.

Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:

де Б(а) — балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Б (а — 1) — балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;

П (а — 1) — сума витрат, яких зазнали, на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізацій та інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

В (а — 1) — сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

А (а — 1) — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.

Платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів і нематеріальних активів на коефіцієнт індексації.

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів у розмірах відповідно 1,25; 6,25; 3,75 відсотка у розрахунку на квартал.

Платник податку може самостійно прийняти рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів групи 3.

Таке рішення не може бути прийняте тими платниками, що випускають продукцію (роботи, послуги), ціни (тарифи) на які встановлюються або регулюються державою.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 30 відсотків до об'єкта оподаткування. Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Платники податку не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до податкового органу декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком із початку звітного фінансового року.

Протягом кварталу платники податку сплачують авансові внески податку до бюджету за перший і другий місяці кварталу — до 20 числа другого та третього місяців кварталу.

Відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку й дотримання податкового законодавства несе платник податку. Платники податку, які не мають на момент перевірки податковим органом бухгалтерських звітів і балансів, декларацій і розрахунків, пов'язаних із нарахуванням і сплатою податків за відповідні періоди, сплачують штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одноразове порушення. Якщо протягом наступних 12 місяців платник допускає друге або більше таких порушень, він сплачує штраф у сумі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, помножених на число таких порушень.

Платники податку, які не подали або невчасно подали до податкового органу декларацію про прибуток, розрахунок податку на прибуток, платіжне доручення на перерахування податку до бюджету, сплачують штраф у розмірі 10 відсотків суми нарахованого податку за кожний випадок порушення.

У разі приховування або заниження сум податку платник сплачує суму донарахованого податковим органом податку, штрафу у розмірі, встановленому законодавством, та пені, обчисленої виходячи із 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Не застосовуються зазначені штрафні санкції до платників податку, які на початку перевірки податковим органом виявили факт заниження оподатковуваного прибутку, письмово повідомили про це податковий орган і сплатили суму недоїмки, а також пеню.

Якщо за наслідками перевірки платника податку виявлено випадки арифметичних помилок або описок, шо призвело до заниження суми податку, але не більше як п'ять відсотків суми загальних зобов'язань платника щодо сплати такого податку, керівник відповідного податкового органу може прийняти рішення про незастосування фінансових санкцій у вигляді штрафів до такого платника.

Сума податкових платежів, що надійшли до бюджету надміру в результаті неправильного нарахування або порушення платником податку встановленого порядку сплати податку, підлягає поверненню з відповідного бюджету або зарахуванню на зменшення платежів до цього бюджету майбутніх періодів за вибором платника.