Орлами орано

Євген Гуцало

Тепер Петро Іванович — жвавий, стрімкий у руках і словах, із вихорами розкуйовдженого чуба на довгастій голові (наче позастигали клубки перекотиполя в степу) — говорив чоловікам:

— Першотравень у селі святкуємо? Святкуємо! Жовтень святкуємо! То чом би всім селом не пошанувати мого прадіда Чолія? Якби не отакі діди, то хто б і завойовував усе! Він тобі і в революцію не спав на печі, і в громадянську воював, і розруху звідав, і колективізацію проводив у Закриниччі. Та до всього руки доклав! Сам не знає, скільки на світі прожив, та я думаю — не менше дев’яноста год. Скільки йому ще зосталося топтати ряст? Годиться пошанувати старожителя, годиться! Якби моя воля, то я всю школу привів би сюди, вилаштував дітей, хай би дивилися до самого вечора на старого Чолія. Хай би дивились, бо хіба позалишалось багато отаких? Один та другий, а скоро і їх не стане, бо час ген як хутко плине, й не зоглядишся... Хай би дивились на Чолія, запам’ятовували на всеньке життя, а потім переказували дітям своїм! Я вже діда і так, і сяк фотографував — гляну колись на картку й сам собі не повірю, що мав такого прадіда.

— Авжеж, — згоджувались, — треба відсвяткувати. Нема другого такого чоловіка в Закриниччі. Усякі є, а другого Чолія Грицька нема.

— А скільки йому на голову всяких нещасть валилось! — побуряковівши від нинішнього поквапу приємного, розказував Петро Іванович. — Як маленьким був, сидів у яру, а корова раптом рогами візьми й турни — котився згори донизу, аж у струмку опинився. А то якось у баддю сів, а баддя й гуркнула в криницю разом із Грицьком. Добре, що люди бачили й витягли. А як війна з германцем почалась перша світова, то хіба його не присипало землею в окопі? Денікінці били шомполами мало не до смерті, потім до-о-овгенько відлежувався в клуні, поки очуняв. А як збивали комуну в Закриниччі, то хіба не перестрівали Грицька посеред ставу зимою, хотіли в ополонці втопити? Перестрівали, та відбився дід, утік, потім тільки з сокирою виходив уночі до сіней... Берігся, вікна затуляв ряднами, а хіба не пальнули опівночі з обріза у шибку? Пальнули, мироїди, не побоялись бога, що в хаті дітлашні більше, ніж голодних мишей по шпаринах. Але ж не втопили діда Грицька, не встрелили, шомполами дух із нього не вибили, хоч і не хвацький був, і не геройський, а отакий, як тепер.

— Видать, у сорочці народився. Хіба мало народу перебили-перетеребили?

— А знаєте, що сам каже? Еге, каже, ніколи не міг повірити, що помре. Завжди здавалось, що живий зостанеться, що ні кулі нема на нього, ні притичини якої. А хіба скажете про нього, що відчайдушний? Такий, як усі, непоказний.

— Еге, непоказний, а хіба колись бикам роги не крутив?

— Що було, то було, — мусив згодитись Петро Іванович, якого вся ця балачка про прадіда тішила, мов малу дитину. Мабуть, образився б, якби заманулося комусь на манівці збитись од прямої розмови про Чолія старого. — Тільки не бикам, а бугаєві, був перед війною у колгоспі такий бугай Чмур... Одірвався, народ урозтіч, а тут дід Грицько йде...

Погомоніли про цю оказію, про інші — все було відомо Петрові Івановичу, котрий тримав у своїй пам’яті й те, що, може, давненько вивітрилося з Чолієвої голови. У селі кожне знало: коли хочеш заприязнитися з Петром Івановичем, залагодити якесь діло, помиритися після сварки на корівнику чи свинарнику, — спитай про діда. Спитай найдрібнішу дещицю для годиться, і тоді вже зоотехнік не зупиниться, хоч усю ніч розказуватиме про Чолія і вже подобрішає до тебе так, що до всіх болячок можеш класти.

Світило вересневе сонце, зрідка падали яблука в садку, приходили і йшли гості, а тільки їх усе не убувало. Коли повз обійстя проїжджала машина, то з кабіни зацікавлено позирали в двір, коли хтось просто йшов мимо, то зупинявся, розпитував, а траплялись і такі, яким своїми очима кортіло вгледіти славного діда Чолія в недільний день. Усіх запрошували, нікого не віднаджували, і чим більше з’являлось людей, тим щасливішим почувався Петро Іванович. Були тут нині й інші правнуки, онуки, і їм цей день був за свято, а все-таки Петро Іванович був найрадісніший. Наче втішався, що люди можуть побачити діда Чолія при здоров’ї, при ясному розумі, оточеного любов’ю й повагою, а він у свою чергу звідає всю міру тієї шани, яку доземно складає йому чи не всеньке Закриниччя.

— А ти чого ото гасаєш без діла? — гримав Петро Іванович на свого шестилітнього сина Вадика, який, звісно, вже правнуком доводився старому Чолієві. — Ану гайда в садок, ану до дідуся йди.

Вадим слухняно біг до гурту, що роївся довкола дідуня, і, зирячи наївною карістю широко розплющених очей, розглядав жовте чоло, сивасті брови, здерев’янілі руки Чолієві, розглядав так, наче вперше бачив, наче дивувався з тієї таємниці, якою дідунь завжди був і залишався для Вадика...

А потім, уволю надивившись, біг собі геть до хлопців, що перевертом крутились на подвір’ї, біг до їхніх веселощів і реготу, але невдовзі батько знову хапав за руку й казав докірливо:

— Ти на голові ходиш? Ану марш до дідуня, надивляйся та наслухайся!

І Вадик покірливо йшов у садок надивлятись і наслухатись Чолія, котрий за півгодини нітрохи не змінився, — сидів за столом такий самий загадковий і далекий.

— А ви розкажіть, як у колгоспі було коней украдено, — просили молодші, які вже чули цю легенду, та ось тепер хотілося почути від самого Чолія.

В очах старого спалахують зеленкуваті каганчики, горять блідо — згадує, перегортаючи сторінки пам’яті. І вже скоро сотається ручай розповіді.

— Як збирались у комуну, то злидні докупи зносили, а не багатство. У Левка Дудника був плуг, то плуга притягнув. У кого борона, казан — усе позносили. А коней де набрати? Я привів Гнідка свого, захарчований зовсім, драбиняка драбинякою. Петро Васянович кобилу привів, Ластівкою звали. Справна кобилка була, доглядав її Петро краще за жінку та за дітей. Ото як вів до комуни, то всеньку дорогу плакав, так жалів. Ну й ще одна конячина була, Гнатко Вихрущ пригнав, така в яблуках, молоденька, весела конячина... Бач, забулось, як звали, чи то Димок, чи то Весна... Таки Димок, бо Весна в комуні лиш об’явилася, спершу не було... Та ще трактора конфіскували в куркуля Омелька Дубогая, ото й усе наше тягло. Трактора замикали в коморі, а коней і замикали, і спали біля них, бо тоді сильно коней крали скрізь... Однієї ночі я сплю у стайні, другої ночі вже спить Вихрущ Гнатко, потім Петро Васянович. Наші комунівські теж хотіли сторожувати, але ж ми не пускали їх — не вбережуть, тоді що? А вкрали не в когось, а в мене, і не Гнідка чи Димка, а Ластівку. Прийшов я звечора, нагодував, напоїв, туди-сюди повештався по хазяйству і вже опівночі уклався спати в жолобі. Не йде сон, хоч ти плач, тільки перевертався з боку на бік. Наче якийсь мені знак був, щоб стерігся. Зморило перед досвітком, кріпко зморило, а прокинувся — двері відчинено, і вже сіріє, благословляється на ранок. І Ластівки нема! Гнідко стоїть, і Димок є, а Ластівку вкрали. Я на обійстя, я в один бік, у другий — нема. Я й кликати — не озивається. Розвиднилось трохи, заблищала роса на траві, аж бачу сліди якісь, росу збито. Я по тих слідах подався, бо що робити? Не встеріг, не вберіг, доведеться перед усією комуною відповідати, а найбільше — перед Петром Васяновичем, а він лихий-прелихий чоловік, другого такого в Закриниччі не здибаєш. Біжу по тих слідах, а вони лужком біля ставу, далі балочкою поміж вільшини. Біжу та думаю, щоб сонце не зійшло, щоб роси не висушило, бо куди мені потім податись, як слідів не стане. То спершу виднілись кінські та людські, а тут, бачу, тільки Ластівка пройшла, значить, верхи злодій поїхав. Трохи далі знов пішки пішов, тут угору балкою до лісу. Думаю, хоче вдень переховати в хащах, а смерком туди спровадить, де вже ніколи не здибаєш. Добігаю до лісу, засапався, мокрий весь — далі куди? Трава густа, висока, слідів не видно. Став, слухаю, та що почуєш, тільки серце в грудях тіпається. І тут заіржало в ліщині, зовсім поблизу. Душа мені обмерла, я дрючок у руки — і в ліщину, бо то Ластівка обізвалась, її іржання. Кричу страшно, щоб злодія налякати, добігаю — і справді, стоїть у ліщині Ластівка, незагнуздана й неосідлана, тільки ремінець на шиї бомбляється. Та ще, чую, хтось тікає через нетрі, значить, злодій тікає. Думаю, біжи хоч в опуст, я вже Ластівку порятував. Обіймаю кобильчину, а вона сахається від мене, слідом за злодієм поривається, мовби я чужий для неї. Посмикалась, та хіба вирветься, коли ремінець у моїх руках! Веду її до села і так собі міркую — нікому не казатиму, що Ластівку в самому лісі догнав, бо клопоту від наших комунівських не оберешся, а найбільше від Петра Васяновича, він мені не подарує, що його кобилу проспав. Завів я Ластівку до води, обмив, почистив і тією самою балочкою до Закриниччя вернув, а тут біля стайні чи не весь народ зібрався, вже прочули. І Петро Васянович тут, сікається до мене за Ластівку, за петельки хапає. Архип Жигало взявся боронити мене, то Петро й до Жигала вчепився скаженою собакою — мовляв, одним миром мазані, Ластівку хотіли злодіям збути. Бачу, Архип Жигало якийсь наче сам не свій став, зриває з Ластівки отой ремінець і до Васяновича, ну, думаю, зараз битиме, бо Архип запальний у гніві, ніякий чорт йому не страшний. І справді, добре посвятив тим ременем Петра — по чому попадя, по руках, по ногах, по плечах. Спершу мовчки, а потім хрестить і кричить: «Хіба не твій ремінь? Хіба не твій? Хіба не ти крав? Сам свою кобилу крав із комуни, а на Чолія хочеш звалити? А не вдасться! А не вдасться!»