Орлами орано

Євген Гуцало

У саду регочуть, слухаючи давню оказію про те, як Петро Васянович свою ж таки кобилчину крав колись зі спільної стайні. Сміється й Петрів онук — лагідний та приязний Семен Васильович, що торгує в сільській промтоварній крамниці. Авжеж, так воно й було, в родині Васяновичів і по нинішній день згадують, як покійний Петро таки зумів вивести свою Ластівку зі стайні, майже втік із нею, майже, та не зовсім. Якби не любив, то не став би злодієм, а так усе йому здавалось, що Ластівку й доглядають мало, й роботи падає найбільше на неї.

— Не змикитив зняти ремінця з кобили, — регоче Семен Васильович, — от і попався наш дід.

Грицько Чолій і сам ледь-ледь осміхається.

— А де ж це Архип Жигало? — озивається старий і, мружачись, вглядається в людей так, мовби товаришок має конче бути в гурті, от тільки затесався поміж інших, що не вгледиш.

— Таж у Дзвенячому тепер живе Архип, — нагадують. — Іще в сорок шостому пристав до баби у прийми.

Чолій понурюється, наче трудно обдумує почуте. Наче до нинішнього дня не може повірити, що Архип Жигало, з яким було стільки пережито спільно, з яким стільки назнались на довгому віку, переселився з Закриниччя у Дзвеняче. І досі здається, що не виїжджав, десь тут має бути.

І тоді похватний та гарячий правнук Петро Іванович, сповнившись рішучості раптової, каже:

— А чи далеко до Дзвенячого? Якихось двадцять кілометрів! Сяду на машину й таки привезу Архипа Жигала, хай вони здибаються, може, й востаннє, хто вгадає.

Незабаром новенький «Москвич» виїздить з подвір’я і, весело сигналячи, обминає молодиць, що наближаються до хати, вилітає на околицю, звідки стелеться дорога на Дзвеняче.

— А розкажіть, діду, як ви в комині ховались, коли німці в село прийшли.

— А мусив ховатися, — каже Чолій. — Усі по шпарках позалазили, то я й собі.

І вмовкає. Дві бджоли гудуть навколо голови, утворюючи понад білим німбом здибленого волосся рухомий золотавий німб. Вадик, дивлячись на дідуня, думає, що то два дзвінкі супутнички. Цікаво, що зараз спало дідуневі на гадку? Заглибився в своє мовчання, й не прозирнеш туди ні однісіньким оком. Люди гомонять, а дідуньо такий тихий, що Вадикові мимоволі стає страшно, він хапає старого за рукав і злякано термосить:

— Дідуню, чуєте, дідуню!... Прокиньтеся!..

Старий вражено дивиться на праправнука й нічого не здатен утямити — навіщо смикає малий, куди зве? А Вадикові вмить стає соромно за свої пусті страхи, він пускає дідунів рукав і щодуху тікає геть — знову до хлопців, до їхніх ігор та забавок.

У саду під яблунями й далі точаться балачки, а Грицько Чолій, нічого не кажучи, зводиться і йде. Не до хати простує, а за ворота, на дорогу, й тоді кількоро гостей зводяться й здивовано дивляться йому вслід. Бо цікаво, куди ж це повело Чолія, куди подрібцював, як сновида. Може, до когось із родичів? Може, в сільраду? Хоч би слівце сказав, а то...

Сутулий, на журавлиних ногах, Чолій іде, наче велика птаха, яка звикла літати, а тут доводиться ступати по землі. Руки склав за спиною, мовби крила згорнув, ось-ось розпростає, широкі, ось-ось змахне дужо й полетить — над шляхом, над вербами, над Закриниччям.

І — майже без звуку, лише самим шелестом осіннього листя — співає ту пісню, яка нині була пробуджена в його єстві... Що в полі, полі, близько дорозі, ой там Іван орлами оре... Орлами оре, стрілкою сіє, стрілкою сіє, лучком волочить...

Пісня з берегів молодості, повитих туманом, доскочила в нинішній день, іде разом із Чолієм по Закриниччю, сама дзюркоче ручайчиком...

Уроди жито густеє, жито густеє, волосистеє... Поставим женців сімсот молодців, нажнемо кіпок, як на небі зірок... Поставим стіжок, золотенький вершок...

— Добридень, — зичать Чолієві, першими вітаючись. — А куди це ви, дідуню, чимчикуєте?

При тих вітаннях дід Грицько спиняється на хвилю, сива мла брів супиться — він силкується згадати, хто перед ним, і вже не в змозі згадати кожного. Йому звикле називаються («Василина я, дідуню, Джусиха, знаєте ви мене, знаєте!», Або: «Та Марко я, Григорію Нестеровичу, недавно вас підвозив на машині!»), і дід Чолій незмінно відказує:

— Не хочу каменем сидіти на місці, в поле закортіло. Як там у полі, га?

— В полі — як у полі... А чого ж це ви гостей полишили, отак самі подались?

— А ще повернусь до гостей, хай погомонять без мене, у поле закортіло.

На сільській околиці стоїть варта яворова — дерева, повипинавши дебелі груди, мовби вдень і вночі захищають Закриниччя. Дід Чолій іде попід яворами, які перед останньою війною садив із Архипом Жигалом, і опиняється в полі. Опиняється в полі, в лоні його теплому, залитому сонцем від обрію до обрію, опиняється в обіймах землі, яку всеньке життя доглядав, боронив од зайд і яка ніколи не випускала діда Чолія зі свого солодкого полону, ось і нині покликала — од гостей забрала, од балачок.

Стерня потріскує під ногами, розіллялось її, пшеничної, море. Пізня волошка розплющила вічко, тихесенько дивиться на діда. Комбайн добре зібрав хліб, де-не-де жовтіє зернина, а полеглий колосок то й зовсім рідко трапляється. Чолій трудно згинається в попереку, бере один колосок, другий, третій піднімає — шкода, щоб навіть отака дещиця пропадала, — і вже йде по стерні з пучком колосочків-промінців у руці. Усміхається якимось споминам своїм, і усмішка на його випитих устах здригається павутинкою бабиного літа...

Орлами оре, стрілкою сіє, лучком волочить...

Ой в полі, полі, близько дорозі...

А близько дороги польової, на дні байраку, видніє криниця. Дерев’яні цямрини ген почорніли від негоди й часу, стареньке відерце на ланцюжку, й кухоль теж є. Чолій нагинається над низкими цямринами, зазирає в криницю — зовсім близько вода жива всміхається щиро. Грицько Чолій витягує відро й п’є дрібними ковтками, відчуваючи, як свіжість розливається по жилах.

Коли ж це вони з Архипом Жигалом викопали цю криницю? Та тоді, коли в селі перший комбайн появився. Сюди в байрак ходили полуднати, збирались і жнивувальники, й чередники, набирали води, скільки хотілось, — і ніколи не міліла криниця. Не зміліла й тепер, і вода зосталася смачною, як і була. Й до нинішнього дня не забувало село, хто викопав криницю. И тепер іще п’ють із неї і, мабуть, не перестануть пити. Видно, хтось підчищає, щоб не замулювалась, і цямрини з одного боку поновлені, і кухоль уже не той, що торік. І стежечка до криниці протоптана ген і звідти й звідти...

А меткоокий Вадик, пам’ятаючи батьків наказ надивлятись на дідуня, слідом за ним вийшов із подвір’я, назирці, ховаючись за кущами, провів старого Чолія на околицю й довгенько стежив, як віддаляється гінка журавлина постать, поки в байраку зникла. Тоді Вадик закинув ноги на плечі й собі гайнув до байраку, бо мав таки надивлятись. Присівши в ріллі, пильно зорив, як дідуньо спинився біля криниці, як воду п’є і задерта голова полискує на сонці сивиною пухнастою, мовби сніг сипучий. І малому здивовано думалось про те, чого це дідуньо аж до польової криниці подався пити воду — невже в хаті нема холодної та свіжої?

Сидів, зігнувшись, у ріллі, сподівався, що тепер дідуньо рушить додому, та Грицько Чолій ніяк не полишав криницю, усе товкся біля неї, наче криниця мала руки й тримала його.

Мабуть, спрагу не втамував, не інакше, бо знову п’є. Е-е, неспроста, мабуть, каже дідуньо, що тут вода жива, неспроста ходить пити аж у поле — бачиш, скільки живе на світі, й кріпкенький!

Зрештою Чолій таки рушає, невзабарі постать його зникає за верхом байраку. Тоді Вадик вискакує з ріллі, мов заєць, і щодуху біжить до криниці. Набирає з відра кухоль води, витягнутої дідунем, і, захлинаючись, п’є. Спершу вода видається звичайною, та вже за якусь хвилю Вадик відчуває, як наливається силою, як розвидняється в голові.

Ну й дідуньо, ну й хитрун, весело міркується хлопчині, таки немарно батько наказував дивитися за ним! Тепер і Вадик бігатиме сюди в байрак, щоб пити воду з цієї криниці і виростати таким дужим і розумним, як дідуньо, щоб у всьому бути схожим на нього.

Радий, що розгадав чужу таємницю, Вадик знову біжить, аж вітер висвистує у вухах, біжить через байрак, на стерню вискакує. Ген далеко попереду пішов дідуньо, сивенька голова світиться, почимчикував дідуньо, як журавель, і треба ж надивлятись на нього, щоб якоїсь іншої таємниці його не прогавити, треба й справді за кожним рухом його дивитись, треба, треба!