За билинами нашого часу

Євген Гуцало

— ...гранітний обеліск на шкільному подвір’ї. Ось тут у сорок першому році німецькі «месершміти» напали на наші винищувачі, збили три наші машини. Збили, бо яка наша техніка була на початку війни... Попадали в полях, згоріли, то обвуглені рештки зібрали й поховали отут, біля школи. Війна — це страхіття, але її початок — найстрахітливіший. Потім людська свідомість звикає, але спершу ніяк не може повірити, примиритись не може.

— ...підірвались на міні. Отам, де три берези біліє. Вже німців із села вигнали, а війна ще не закінчилась. Погнали пасти худібчину, знайшли якісь ящики в соломі, давай порпатись, витягли міну. В селі чули, що вибухнуло, а хіба мало тоді ще рвалось? Тільки нема й нема худоби з дітьми до села. Прийшли, а вони побиті всі лежать, розкидало їх...

Хмарна пелена потоншала, при обрії пробилось на землю сонячне світло, й темні бори, що лягли в долині до самого небесного пруга, наче розлились ще неоглядніше. Де над похмурою хвоєю здіймались догори листяні дерева, там острівцями — пухнастими, легкими — мовби злетіла їхня перша зелень, ранній цвіт, і ті острівці серед хвойного моря видавалися спалахами радості.

Кожен клапоть землі, луги над річечками й річечки в лугах, лісові галяви, пагорби, хутірці в лісових нетрях, рублені хати, озимина, черемха, трава — все говорило, все виказувало, все таїло, все навівало... й дорога слалась через цю розповідь живого світу, й серце та душа не стомлювались читати, підсвідомість і свідомість не відмовлялися сприймати.

— Ось поговоримо з нею, — мовив товариш і зупинив машину. Жінка, що піднесла руку на автобусній зупинці, спершу протиснула на заднє сидіння великий кошик, зав’язаний зверху приношеною хустиною, а тоді вже й сама протиснулася. — Здрастуйте! — привітався товариш.

— Здрастуйте, — з запізнілим, провинним поспіхом відказала жінка. Й нарешті остаточно схаменулась: — Ви до міста чи не до міста, бо я вже сіла, а машина їде...

— До міста, — заспокоїв товариш. — А ви до сина чи до дочки?

— До сина, — здивувалась жінка з чужої здогадливості.

— Недавно женився?

— Пра-а-авда, — мовила протяжно і, здається, чудуючись іще дужче. — Звідки знаєте?

— А до кого проти вечора добиратися з таким здоровим кошем! — зареготав товариш.

— Пра-а-авда, — так само протяжно, м’яко мовила пасажирка, й собі всміхнулась тихо. В машині різко запахли її гумові чоботи, болоньєвий плащ запах, а також підпряжене соняшникове насіння. Видно, лузала на зупинці, поки чекала машину. — Женився недавно, а живуть на квартирі. Де ж настарчиш харчів, коли городу свого нема? Отак і возимо — то я, то невістчина мати. Обоє роблять на льонозаводі, це ж коли їм іще ту квартиру дадуть! Чекають, поки дочекаються. А я кажу, щоб просили садибу та зводились, бо свій дім — це свій, а державний — завжди державний... Та ще як мале знайдеться? — запитала в нас, очікуючи на співчуття. — Тоді кошами не навозишся...

— Ви з Кролевецької Слобідки? — запитав товариш про село, де ми підібрали пасажирку.

— З хутора Ганнівки... А в Слобідку моя мати перебралась до тітки після війни. Чому перебралась? Таж спалили хутір, а сестра покликала, спершу в неї тулились, а потім у своїй хаті. Батько наш із фронту не вернувся, не знаємо, де й могила, а я заміж вийшла за слобідського. Не п’є, не сварить, а що мені треба? Дітей четверо, до найменшого їду. Ті вже давно поженились, а цей тільки армію відбув і на льонозавод подався. Мати моя все пам’ятає, а руки-ноги болять.

— Назад на хутір Ганнівку їй не хочеться?

— Чого ж назад, коли в Кролевецькій Слобідці своє гніздо? Вже хай у цьому гнізді, з онуками.

Попросила зупинитись на околиці. Крекчучи, висувалася сама, тягнучи за ручку плетений лозиновий кіш. Потім стояла під блідим ліхтарем, дивилась услід машині й поправляла хустку на голові.

— Бачиш, — озвався товариш, — випадково підвезли. Тут на кого тицьнеш пальцем — так і натрапиш на минулу війну... Якщо не батька, то брата, якщо не кума, то свата... Якщо не все село, то вулицю, якщо не твою хату, то сусідську... Війни нема? Одному сидить осколком у тілі, а другому таким болем у пам яті, що жахливіший усяких осколків, усяких ран.

У ресторані лунала музика. Звідки тут узялися цигани — залишилося загадкою, проте грали вони злагоджено, й голос скрипки в руках літнього, з черевцем музиканта скидався на спів пташки, яка все-таки співає на волі, а не в клітці. Довге волосся на голові скрипаля блищало, наче він витирав своєю зачіскою масні пальці, не відмовляючи в цьому задоволенні й товаришам, а викочені очі його скидались на дві маслини, кожна з яких лежить на окремій тарілочці.

Ми сіли за старим фікусом біля вікна. Ресторанна зала нагадувала чи то бурсацьке приміщення, чи то чернечу келію, чи то монастирську трапезницю. Сосновими дошками було обшито стіни; дерев’яні, з грубими ніжками, столи, застелені полотняними скатерками; такі самі неоковирно збиті стільці; з заліза гнуті, начебто старовинні, ліхтарі, в яких горіли електричні лампочки, керамічні прикраси на стінах, а також дерев’яні дошки, на яких розпеченим залізом випалено постаті і княжих воїнів, і революційних матросів, і бійців Великої Вітчизняної. Видно, ресторан було оформлено недавно за тією модою, якою війнуло скрізь.

— Вона тут, — примружився багатозначно товариш.

Група іноземних туристів теж прийшла на вечерю, й вродлива жінка-гід сиділа за сусіднім столом. Зодягнута в темно-вишневу оксамитову сукню, з золотим медальйоном-годинником на оголеній шиї, з діадемою в акуратно викладеній зачісці, струнка, зі стриманими рухами, вона відразу привертала увагу, вписуючись в інтер’єр ресторанної зали під старовину.

Поряд із нею сидів отой літній іноземець, що мав білу, наче капронову зачіску. Рум’янець на його щоках не пригасав і на хвильку, горів рівно, мовби несправжній, а синтетичний. І так само синтетичними видавались його добірні, один до одного, білі зуби, які він показував у широкій, наче автоматичній усмішці. Руки його то впевнено лежали на полотняній гаптованій скатерці, то гідно починали творити якийсь завершений, добре підготовлений жест. І губи він мав рум’яні, виразні, чітко окреслені, — чимось нагадували жіночі, надаючи вольовому обличчю чи то порочного, чи то гріховно-розбещеного виразу.

— Градобик, — сказав я своєму товаришеві, — не заглядайся на гарних жінок.

— Заради естетичної втіхи, — швидко мовив Градобик. — А потім, як було сказано якимось псевдомудрецем нашого бурхливого часу, врода жінки — загальнонародне надбання.

Літній іноземець підніс угору келих, виголошуючи тост. Звісно, виголошував тост за жінку, з якою сидів, і, звісно, віддавав належне її вроді. Молода жінка, звичайно, звикла до компліментів, але, звичайно, в тисячний чи мільйонний раз вони були їй приємні.

Коли нам принесли замовлення, Градобик розлив горілку й голосно сказав:

— Щоб не верталась!

Жінка-гід подивилась у наш бік, і діадема на її голові зблиснула смарагдовими іскрами. Жінка дивилась на нас поглядом людини, котра силкується впізнати нас — і не в змозі.

— ...стояв гарнізон. Велике селище, яке колись було райцентром, цукровий завод. Ми жили на околиці, за подвір’ям починався ліс. Добре, що далі від дороги, що в глухій вуличці стояла хата, й непоказна з вигляду. На той час і десятирічку я не скінчив, і до армії не доріс, значить, судилась евакуація. Батько на фронті, брат Михайло теж, а ми з матір’ю зостались. Вона за мене натерпілась, щоб у Німеччину не погнали. І на горищі ховала, і в погребі, а то зодягала у всяке лахміття, щоб на старця скидався. Ну, це пізніше, а спочатку ж цікаво було, які ті німці... Мати труситься від страху, а мені цікаво. Якось до мене товариш зайшов, на прізвище Полинок. Зайшов із балалайкою, а в мене гітара, ми давай грати. З Полинком і раніше отак грали — чи в ліс підемо, чи в саду. Граємо, тут відчиняються двері, і спершу ввалюється здоровий рудий фріц, а за ним другий — плюгавенький, веснянкуватий. Вже не до гри, забули і про гітару, й про балалайку. Вони роздивились по кутках, а потім рудий наказує, щоб ми гралн. Пальцем показує на інструменти, мовляв, шпілен, шпілен унд зінген. Я беру гітару, Полинок бере балалайку, а рудий наказує грати «Інтернаціонал». Знаєш, страшно грати й страшно не грати. Чому саме «Інтернаціонал»? Може, довідались, що ми з Полинком обоє комсомольці? Хтось виказав, прийшли по нас, а перед тим перевіряють? Тут Полинок озивається. Може, питає, вам заграти «Катюшу»? Найн, каже рудий, шпілен «Інтернаціонал». Ти в атаку не ходив, а я ходив. Ну, це було як іти в атаку. Я торкнув басову струну, ми з Полинком заграли «Інтернаціонал». Спершу невлад, бо хіба на гітарі та на балалайці колись пробували цю музику, а далі добре пішло. Думаєш, не слухали? Слухали, і рудий, і плюгавенький. Ми біля етажерки сидимо, а вони в дверях поставали. Тут хоч би й хотів утекти — не втечеш. Ну, думаємо з Полинком, якщо вже судилось померти, то помремо саме з цією музикою, а ви слухайте й чорнійте від нашої музики. Обірвали останній акорд, Полинок посірів і впрів, а я вже такий, що готовий до всього. «Гут, — каже рудий, — гут». А другий плюгавець мовчить. Він, правда, весь час мовчав, не обізвався. Ну, думаємо з Полинком, тепер або на місці постріляють, або накажуть збиратись. І мимоволі позводилися з ослона — він у руках стискає балалайку, а я гітару, наче проти автоматів захищатися зібрались. А німці переглянулись між собою, та й за поріг. Ми не віримо, що геть пішли, до вікна — й справді вже біля воріт, уже за ворітьми. І така взяла нас лють, що ми, не змовляючись, знову заграли «Інтернаціонал», та голосно, та завзято. Повіриш, наче тією музикою стріляли з хати по всіх німцях... А потім оті двоє згадувались мені по-всякому й тепер згадуються. В армії німецькій не тільки головорізи служили, не тільки наці, а й робочий народ, ті, кого одягли в мундири й погнали на фронт. Оті двоє, якби не хотіли послухати «Інтернаціонал», то й не слухали б, одразу пришили б. Може, їм цікаво було, чи вистачить у нас духу? Всяких ворогів пізніше набачився, а ті двоє з автоматами, що слухали «Інтернаціонал», стоять перед очима.