— Іване, — сказала, — твоє волосся завжди пахне чебрецем, коли вертаєшся з поїздки в Закриниччя. — Еге, — згодився хлопець. — Мати настеляє чебрець під простирадло, під подушку, от і пахне. — Там, у місті, коли почую чебрець од тебе, — уявляю собі Закриниччя, яке воно, думаю... Ішли над яром, і в одній руці тримала дівчина сині дзвоники, які, погойдуючись, видзвонювали Іванові невловними звуками, а в другій — сиві стебельця чебрецю. Мовчала, й хлопець знову не наважувався порушити лад її настрою. І хоч у лісі щебетало, виспівувало птаство, він із хворобливою пильністю прислухався до сповненого змістом її мовчання, до тиші в її думках. Звідкись налинув великий золотавий джміль, почав кружляти довкола Лідиної голови, творячи басовито-бахмато-брунатне коло, й дівчина спинилась, хотіла махнути рукою, та стрималась в останню хвилю, злякавшись, мабуть. Так і стояла, слухаючи погрозливе гудіння, а джміль звершував якесь наче ритуальне літання довкола її голови, що сяяла іскристими косами, а Іван застиг поблизу, стежачи, і знову Ліда — трохи розгублена і в той же час заворожена — пробудила в його єстві гостре почуття любові, швидше схоже на невитравний біль. Басовито-бахмато-брунатний джміль одлетів, наче його раптовим струменем повітря здуло, й Ліда, повернувшись до Івана, засміялась так щиро, так весело, що хлопець всією душею одкрився на той сміх і, ступивши вперед, спершу, здається, намірився поцілувати не так у губи, як у той сміх. А сміх, виявляється, пахнув чебрецем і ще якоюсь гіркуватою травинкою, яку Ліда нині тримала в зубах, і ще черемховим листком, який нині тулила до вуст. Поцілований Івановими губами, сміх виявився тлумовиськом запахів весняних, і чулась у них та прохолода, яка, однак, не остуджує свідомість, а ще дужче п’янить. — Води хочеться, — мовила дівчина, коли Іван, не знімаючи рук з її плечей, назад одхилився, наче дивувався, що бачить її перед собою, наче надивитись хотів не тільки на майбутнє, а й за ті дні, коли вони ще не були знайомі між собою. — У яру є криничка, давай спустимось донизу. Тут, у яру, що перетинав гайок, тягнучись до болота, було так жарко, наче вже гріло не весняне, а жнив’яне сонце. Пам’ять дитинства підказувала Іванові, де має бути криничка, з якої вони, закриниччянські хлоп’яки, пили воду ще пастухами, біля якої грали в ножика чи в довгої лози. Отам, за трьома вербами, що по-жіночому позгинались у попереках, бо старі, бо набулись на землі. У зеленій низинці мерехтіла чиста латка води, навіть не западаючи в землю, а наче розіллявшись калюжкою поміж чистої трави. Ліда стала на одне коліно, потім на друге — й спершу побачила жовтий пісок на дні, затонулий корінчик зілля, а вже потім у живому дзеркалі вгледіла і своє обличчя, яке видавалось майже безтілесне, тільки губи окреслювались та очі двома химерними равликами-хмаринками. Іван Дмухар став на коліна з другого боку кринички, й вони, не змовляючись, одночасно схилились і одночасно припали губами до води. Торкались головою до голови, й Іванові не хотілось одриватись, наче ось зараз вони з Лідою не просто вгамовували спрагу, не просто пили воду, а... а відбувалося з ними щось і важливіше, і прекрасніше, те, що він відчував своїм серцем, от тільки не зміг би розказати словами. Й коли випростались, то з Лідиного погляду втямив, що, певне, дівчину теж зараз спостигли ті самі почуття й думання, і йому стало так, наче ця давня криничка в ярку своєю водою з’єднала їх докупи назавжди, повінчала отут у гаю. Обізвалася зозуля — з берези, що росла на схилі. Звуки глибокого її весняного голосу були, здається, схожі на молоду травневу прорість, такі самі живі та свіжі. Зозуля не вмовкала, й Іванові Дмухареві, що зараз зосередився на її одноманітній пісні, подумалось, що то зозулиним голосом святковим кує і гай, і яр, і поле, і небо, і сонце. Й коли птаха вмовкла, якусь мить почувався так, мовби весь світ утратив дар співати. — Знаєш, скільки я нарахувала? Лише сорок два... Так мало! — Мало? Чому? — не втямив Іван. — А я загадала... загадала... — Дівчина уникала дивитись прямо, кидала короткі позирки. — Тільки ти не сміятимешся? Обіцяй! — Обіцяю, — сказав Іван, передчуваючи якусь важливу таємницю, розкриття якої наблизить їх зараз ще ближче одне до одного. — Я загадала, скільки років мене любитимеш! — І, зізнавшись, уже не побоювалась дивитись на нього прямо. — Сорок два. Так мало! Скажи, це правда? Зозуля накувала правду? — Більше, більше, вона всієї правди не сказала. Ось давай іншу почекаємо, хочу почути, що вона мені про тебе скаже. І, мовби почувши їхню розмову, віддалік, із гаю, обізвалася зозуля. — Один... два... — почав рахувати хлопець, усміхнено дивлячись на Ліду, а вона, ховаючи зніяковіння, пустила свій зір у безвість небес. — Три... чотири... Зозуля втихла, й вони напружено стали прислухатись до запалої тиші — чи не озветься по мовчанні. Лідина щока, звернена до хлопця, ледь-ледь потемніла від раптового припливу крові, і зрадницька сіпнулась брова. — Ще, — прошепотіла дівчина самим диханням, — ще... Зозуля мовчала. Щось стисло горло Іванові Дмухареві — наче от саме від зозулі залежало їхнє щастя не тільки в цю хвилину, а й у майбутньому. Дівчина повільно, мовби провинившись мимохіть, подивилась у його бік, прочитала гіркоту в його зорі — і з-під вій зблиснули їй сльози, чисто так і несподівано. Іван із оторопінням дивився на ті сльози, ще не тямлячи причини їхньої появи, а коли втямив — руки самі потяглись до дівчини, лягли на плечі, й невзабарі тепла її, пропахла пахощами гаю і вітром простору голова припала до Іванойих грудей. Гладив долонею сухі коси, які іскрились під сонцем, переливалися срібною веселкою, і відчував, як теплі дівочі сльози крізь сорочку дістають йому мало не до серця. — Не треба, не плач, — тільки й просив, не відаючи до пуття, як можна заспокоїти дівчину. — Її, мабуть, хтось наполохав, — схлипуючи, говорила Ліда. — Неправда, неправда, чуєш... І зовсім не чотири роки, неправда, в іншої давай попросимо. — Давай в іншої, — згодився Іван Дмухар, якому, від дівочих сліз було чомусь не гірко, а весело, і все дужче поймався він безпричинною, здається, неусвідомленою радістю. Дівчина, мабуть, вгамувалась, бо вже не плакала, й хлопець перебирав пальцями її туге волосся, мовби грав на сонячних струнах. І коли — по їхньому недовгому очікуванню — обізвалася зозуля, дівчину якийсь час, принишкнувши, слухала й слухала, а потім звела вогке рум’яне обличчя — воно в неї світилось дитячою втіхою. Авжеж, бо зозуля кувала, й не було краю її щирому віщуванню — мовби світ весь обіцяв нескінченну Лідину любов, і день цей весняний обіцяв, і криничка, біля якої сиділи, й барвінкові небеса. — Бачиш, я довше, — сказала дівчина. — Все своє життя й навіть більше. — І навіть більше? — перепитав Іван, вдумуючись у зміст почутих слів. — Допоки земля, допоки Закриниччя стоїть на цій землі. Йому вперше доводилось чути такі силова, вперше переживати, а тому здавалось, що ніхто ніколи не звідував такого щастя. — Руки твої чебрецем пахнуть, — мовила дівчина, — й груди. — Поцілувала його в кутик уст. — І губи чебрецем пахнуть. О господи, весняні святощі трав, як чудно! Проворно звелась на ноги й геть подалась, а хлопець дивився непорозуміло вслід — куди поспіщає? Вона спинилася за чубами вигонистої осоки, й, оточена ластівками, що закружляли довкола, поманила рукою. Хлопець випростався з землі, й тоді Ліда пружно подалась уперед, а далі не так побігла, як полинула по м’якій траві, все вгору і вгору по схилу. — Доганяй! — обернувшись, кликала, й лице її пашіло, наче зоря. — Доганяй! — звала, майнувши на березі поля, що добігало до яру, і голос її наче аж видзвонював од чистоти й густоти внутрішнього світла. — Доганяй! — звала з-посеред зеленої скатертини врун, по якій тоненькою торочкою прослалась тепла стежина ген-ген до села. А потім спинилась і, заклавши руки за шию, чекала на Івана Дмухаря, і хлопець наближався до неї так, наче оті незчисленні жайворонки, що співали над полем, прагнули наблизитись до сонця. Скільки їх зараз, щирих і натхненних, бриніло вгорі на напнутих від землі срібних ланцюжках-поворозках, і кожна пташина мовби силкувалась натягнути далі своє солодке путо, злетіти вище, в безмежність блакитного простору — так і Іван Дмухар, ідучи до Ліди, що стояла серед озимини, жайвором зараз линув у безмежність свого щастя, у високості любові, й вони скорялись йому, бо не могли не скоритись! |