Мартин Боруля (скорочено)

Іван Карпенко-Карий

Мартин Боруля — багатий шляхтич, чиншовик.

Палажка — його жінка.

Марися — їх дочка.

Степан — син їх, канцелярист земського суду.

Гервасій Гуляницький — багатий шляхтич, чиншовик.

Микола — його син, парубок.

Протасій Пеньонжка, Матвій Дульський — чиншовики.

Націєвський — регістратор з ратуші.

Трандалєв — повірений.

Омелько, Трохим — наймити Борулі.

Гості.

Трандалєв — повірений — сидить у хаті Борулі. Той приносить йому бумагу, в якій сказано, що його, Мартина Борулю — багатого шляхтича, чиншовика (це той, хто платить за оренду землі якомусь іншому власникові) — зачислено до дворянського роду і Дворянське депутатське собраніє подає кандидатуру чоловіка на затвердження в Сенат. Мартин із цього приводу був несказанно радий: "Виходить, я — не бидло і син мій — не теля!..". Тому він покликав Трандалєва, щоб подавати апеляцію до суду на Красовського, який його назвав бидлом, а сина — телям.

Розбурений розповідями Трандалєва про його схожі справи, Боруля не шкодує ніяких грошей, аби лише дати прикурити Красовському. Почувши суму 100 карбованців, Мартин погодився ще й зверху докинути та швидко пішов по гроші.

Трандалєв, будучи сам, розмірковує, яке добре діло — "повіреничество". Веде діло Красовського проти Борулі, а Борулі проти Красовського. І нема йому різниці, чи виграє, чи програє: всеодно заплатять. І ще й годують його, і коней теж. А робити і не треба нічого: в городі піде до столоначальника, той все і напише.