Сава Чалий (стислий переказ)

Іван Карпенко-Карий

Заходить Микита та каже, що хтось до них наближається. Медвідь іде перевірити.

Люди тим часом розмірковують, що з Медведя вийшов би чудовий ватажок.

Повернувся Медвідь та сповістив, що це прийшов Потоцький за чиншем, та поки їх минув, але ненадовго. Микита вирішує йти слідом.

Приїхав Сава Чалий, із ним дві бідно вдягнені жінки. Сповіщає про те, що його друг Гнат Голий чекає Потоцького, аби розправитись.

На питання, що це за жінки, відповів, що зустрів їх по дорозі, коли вони втікали в Лебедин з Немирова.

Одна з жінок розповіла, що її сина пан Жезніцький повісив за те, що той не захотів йому пошиті чоботи задарма віддати, за це прозвав гайдамакою та й повісив.

Інша була перекупкою в тому ж місті, мала шестеро дітей, яких ростила сама, без чоловіка. Не схотіла віддавати товар без грошей, за що Жезніцький спалив її хату, аргументуючи, що її чоловік гайдамака, померло троє її дітей від цієї пожежі.

Тепер вони обидві йдуть у монастир.

Чалий наказав надати їм хату, а вранці пообіцяв сам їх відвезти у монастир.

Усі просять Саву бути отаманом.

Сава каже, що кіш розташувався у Чорному лісі, де жоден пан їх не знайде. Грива та Медвідь заявили, що пристають до коша.

Сава каже, що єдиний вихід — заснувати нову Україну біля Великого Лугу.

Завтра вони планують спалити хату, у якості частини плану відходу.

Тут прибігає Микита та говорить, що люди Потоцького пускають людей ходити по лаві та з двох сторін б’ють, Харко вже цього не витримав, умер. На очах у Потоцького його люди ґвалтують жінок.

Медвідь голосить, що вбили його батька, решта збирається йти мстить, та Сава їх зупиняє, адже без зброї це нерозумно.

Заходить Гнать та обіцяє, що вони зараз задовольнять свою злість, розповідає, що вони накрили бочки, які все освітлювали і, поки волохи стояли стовпами, порозпорювали животи їх коням. Гнат наказує людям йти до хат.

Гнат сповіщає, що все придумав та каже, що коли почнеться погоня, то вони візьмуть їх в облогу та порубають.

Дійство відбувається у палаці.

Входить Шмигельський, за ним Жезніцький, який заявляє, що новим ватажком є Сава Чалий, а Шмигельський, сміючись, запевняє, що для Жезніцького усі посполиті є "Савою Чалим". До того ж, Шмигельскому не подобається, що відбувається, що шляхтичі з хлопами розправляються.

Жезніцький каже Потоцькому, що Сава мовчить і що це точно він, бо знущання мовчки терпить.

Шмигельський каже, що такий є й у Білій Церкві.

Жезніцький вирішує заживо розрізати Саву, а голову виставити у Немирові усім на страх. Шмигельський не схвалює все це. Потоцький вважає, що по-іншому не можна.

Шмигельський, який тривалий час жив із хлопами, каже, що їм дуже погано живеться, бо їх всі, хто тільки може, обкрадає, і що якби так з хлопів не знущались, то не було би гайдамак.

Потоцький лише посміявся з усього, що той намагався сказати.

Потоцький кличе до себе Яворського, якому доручає покликати до нього шляхту, по одному-двом.

Жезніцький розповідає, що розправився із Савою, четвертував його. Потоцький не дуже вірить, що то дійсно Сава.

Жезніцький каже, що бачив запорожців на майдані, коли там голову Сави на палку нанизував, але то насправді були гайдамаки, він одразу це зрозумів, вони купували коней для коша.

До Потоцького заходить пані Яворська та її дочка, представляє її. Скаржиться на хлопів, що не слухаються її, нічого не роблять та лякають Чалим.

Потоцькому набридли ці скарги, тому він наказує Яворському одружитись на Качинській, а по шлюбі дасть їм п’ять тисяч злотих.

Потоцький наказує Потапові по весіллю привести Яворського до нього, він не збирається давати Качинській гроші.

Прийшов лист від пана Реви, що зловили четвертого Саву. Потоцький наказує привести його.

Шмигельський радить не допитувати поки запорожців, а спробувати дістати інформацію від коша.

Розмова Потоцького з гайдамакою.

Гайдамака не признається, чи Сава він, чи ні. Потоцький стріляє в нього, осікається. Тому наказує посадити гайдамаку в бочку та отруїти сірчаним газом.

Шмигельський радить напоїти гайдамаку, аби той усе розповів, але Потоцький не сприймає його всерйоз, але все ж погоджується.

В листі від хорунжого Реви йде мова про те, що то не справжній Чалий та що справжній сьогодні пішов на Очеретне, і що це саме він тоді бочки погасив в Карапишах.

Потоцький наказує Шмигельскому знайти Саву та спробувати переманити його на їх сторону, пропонувати гроші йому, бо тільки він сможе заспокоїти гайдамак, а за це Потоцький обіцяє спокій Україні.