Сава Чалий (стислий переказ)

Іван Карпенко-Карий

Знахар каже, що Молочай зараз помре. Перед смертю він просить Медведя знайти Марину Житню, його матір, що проживає у Медведівці та віддати їй його гроші та розповісти про нього самого.

Запорожці сповіщають, що їх лишилось всього п’ятнадцять та про те, що Вернигору проткнув сам Шмигельский. У першу чергу йому дали напитися. Оглянувши Шмигельского, Знахар каже, що той дуже поранений. Гнат налаштований повісити його. Іван Шмигельський заявляє, що ні він, ні Чалий не винні в тому, що Гнат їх не послухав, він вважає, що Сава зрадник. Шмигельський намагається пояснити йому, що всі не можуть бути рівними і що вони лише намагалися покращити стан народу, а гайдамаки своєю агресією не зроблять нічого доброго.

На останок просить стріляти в нього не раз, аби вбити напевне.

Гнат розповідає Знахареві, що Саві присуджено смерть. Знахар каже, що Гнат мусить зробити це своїми руками. Шмигельского вбито.

Зося порається біля дитини, вони із Савою вже другий тиждень чекають на пана Шмигельського, аби зробити того кумом.

Страшно Зосі, коли нікого немає вдома та коли Чалий козаків відпускає.

Приходить Сава, пропонує назвати дитину Гнатом, але Зося дуже проти, вона боїться цього імені, благає назвати Савою.

Чалий скаржиться на те, що отець Антоній вигнав отця Івана, але він вже все виправив, не допустить унії на Україні. Бідкається Сава, що недолюблює шляхта народ, але радий, що Шмигельський на його боці.

Тим часом хтось прийшов, Зося дуже схвильована, боїться, аби з Чалим нічого не сталося, просить пам’ятати про сина та поставити у дворі охорону. Сава обіцяє все зробити, лиш просить Зосю не хвилюватись.

Приїхали Жезніцький із Яворським, із купою охорони.

Чалий просить Кульбабу прийти завтра та навіть налить всьому народу за його дружину і сина.

Жезніцький та Яворський сповіщають, що Саві дали полковника за те, що він випадково спалив церкву.

Потоцький просить Саву приїхати до нього завтра у Немирів, до того ж, у листі сказано, що дарує він сину Савиному сто тисяч злотих, але просить того обернути у віру католицьку.

Тепер, каже Жезніцький, Чалий має все робити на користь шляхти. Цікавиться Сава, чи не повернувся Шмигельський, але ті відповідають, що ні, і що Іван це все робить лише із заздрості.

Сава їх частує, але вони збираються скоріше йти, аби не зустріти Голого.

Зося ділиться із бабусею своїми хвилюваннями щодо того, що Гнат може щось зробити Саві.

Сава незадоволений тим, що шляхтичі хочуть купити його дитину, нізащо він цього не дозволить.

Зося заявляє, що не тільки сина в грецьку віру обернуть, але вона й сама обернеться.

Пропонує Зося Чалому втекти звідси, бо дуже вона боїться Гната, не потрібні ніякі розкоші, аби із Савою все було добре.

Тим часом на вулиці чути якісь звуки. Джура пішов перевірити та нікого не побачив.

Заходить баба, каже Зосі, що час годувати сина.

Сава відправляє Зою спати.

Сава вирішує написати листа, що не поїде та свою сім’ю у католицьку віру обертати не дозволить. Знову чується Чалому, наче хтось говорить "Добривечір!". Сава роздумує, чи правильно він вчинив, покинувши гайдамак. У вікні йому ввижається пан Шмигельський, у якого тече кров із вуха.

Як виявилося, то козак, що був із Іваном. Сповістив, що не знайшов після Гнатового розгрому Шмигельського, лише знайшов на горі коней із розпоротими животами. Сава збирається відімстити за смерть Івана.

Віддає Сава Джурі три листи — у Немирів, у Тульчин та у Рубань. Зося не хоче лишатися сама. Сава обіцяє їй, що її охоронятимуть найкращі козаки.

Сидить Сава, пише листа, бажає розправитися із Гнатом.

Входить Гнат, Кравчина та Медвідь.

Сава шукає очима будь-яку зброю, але в нього немає можливості її взяти.

Гнат каже Чалому, що час йому розплатитись за все.

Сава говорить, що хотів лиш захистити народ та Україну, пропонує вийти Гнатові на поєдинок, адже негоже втрьох на одного нападати. Голий же запевняє, що не заслуговує Сава цієї честі. Вони усі троє протикають його шаблями.

Умираючи, Сава просить пробачення.