Сава Чалий (стислий переказ)

Іван Карпенко-Карий

Захопили все добро, позбавившись вартового.

Йде розмова про Саву, про необхідність війни з ляхами. Говорять про те, що заборонено брати дівчат у полон, як Клим взяв дочку підстарости, не татари ж.

Сходіваються хлопці, що Сава Січчю керуватиме. Сава запасається харчами, особливо хлібом. Ходять чутки, що став він часто сваритися із Гнатом Голим. Поговорили та пішли послухати, що їм нового братчики про Січ розкажуть.

Запорожець доповідає Саві, що із Січі 20 хлопців привезли листа. Чалий наказує кликати старшину та запорожців, що приїхали з листом. Всі пішли, один з вартових лишився стерегти гроші.

Чалий цікавиться у Шмигельського, як той відвіз в Очеретне панну Зосю.

Шмигельський каже, що придумав історію, наче вкрав Зосю у Чалого, за що його батьки дівчини дуже припрошували.

Сава питає у Шмигельського хто він, той розповідає свою історію та каже, що втомився від несправеливості та бажає народові кращого життя. Сава задоволений Шмигельским, пропонує йому дружбу. Шмигельський погоджується та розповідає, що Зося не рада повернутися до батьків, бо закохана в Саву. Сава зізнається, що теж її кохає.

Приїхав Гнат, засмучений тим, що коїться навколо.

Сава сперечається з Гнатом через бажання другого проливать кров.

Запорожці і гайдамаки переодяглися в посполитих. Зачитують листа, у якому сказано, що кожного, хто пристане до гайдамак, чекає смерть. Народ обурений, ніхто не знає, що його робити і як з усім цим впоратись. Бояться, що запорожці їх покинуть. Сава каже погодитись на їх умови, а тим часом перечекати та потім напасти на них.

Розмова запорожців. Хлопець розповідає, як тікав з Немирова, де повісили усіх його друзів, а він сам втік. Хотіли запорожці йти на Немирів, мститися, але Сава їх зупинив. За це зняли люди галас, а першим озвався Гнат Голий. Зняли Саву та Гната на його міце обрали. Народ збирається мститися.

Сава радиться зі Шмигельским, думає, що його робити далі.

Шмигельський пропонує йти до Потоцького, просити в нього міліцію під керування Сави і придушити гайдамак. Та Саві не подобається його ідея, тому він звинувачує Шмигельського, що у тому заговорила "лядська кров". Шмигельський у свою чергу запевняє, що хоче лише миру, що спочатку він за наказом Потоцького мав переманити Саву, але зрозумівши Савині ідеї і сам став на його бік. Але зараз єдина слушная думка — пристать до Потоцького, вважає Шмигельський.

Шкодує Сава, що Зосю відпустив, але Шмигельський обіцяє, що сам гетьман Зосю за нього посватає. Умови Чалого такі: грецька віра в Україні та чинш, замість панщини. Шмигельський зауважує, що Потоцький йому до того дає ще сто тисяч злотих. Повагавшись, Сава погоджується.

Палац.

Розмова Яворського і Жезніцького про повернення Зосі, про те, що повернув її Шмигельський. Із цього вони роблять висновок, що той пристав до гайдамак.

Вони розповідають це Потоцькому. Яворський каже, що то йому розповіла дружина. Просять покликати дружину та Зосю, яка якраз приїхала до замку.

Качинська просить Потоцького, аби її чоловік бив її тоншою різкою. Качинську відпускають, бо прийшла Зося.

Потоцький питає Зосю як вона повернулася додому.

Зося розповіла, як Сава наказав її вести до жидів, де до неї добре ставилися, а через декілька днів приїхав і сам, поговорив з нею про негаразди і наказав Шмигельському відвезти її додому, який між них себе кликав Іваном Найдою.

Входять Шмигельський із Чалим, бачать Зосю. Сава каже Потоцькому, що тепер буде його вірним слугою, знищить гайдамак, але за це просить полегшити життя простим людям. Потоцький погоджується і, до того ж, віддає Саві за дружину Зосю.

Розмова Гриви, Медведя, який розповідає як Сава розбив кіш, як пропонує гайдамакам перейти на його сторону, сварять Саву, за те, що від образи багатьох порізав та спалив разом зі своїм другом, Іваном Найдою.

Медвідь зустрічає Гната з гайдамаками, скаржиться на те, що ледве втік від Сави. Розмова про те, що зникли Кульбаба, Горицвіт та Кравчина. Хочуть покарати Івана Найду.

Прийшов Кравчина, говорить, що Сава тепер одружений на Зосі, живе в селі Степашках, де й селить всіх гайдамак, що розкаялися, як Кульбаба. А ті, хто не покаявся, як Горицвіт — повішені.

Чути звін шабель, хтось наближається.

Микита застерігає, що наближається Чалий. Зчиняється бійка, Микита, стікши кров’ю, помирає. Гнат залишає Медведя за старшого, а cам хоче з-за спини напасти на Саву.

Між Савиними та Гнатовими зчинилася страшная бійка.

Прийшов поранений Молочай та розповів, що багато хто помер від шаблі Івана Найди, а Саву він там не бачив. Медвідь каже, що туди пішла допомога, але Молочай стверджує, що це не має сенсу.