Тьми-тем тіл, часток неспаяних самотньо
забриніло:
скоріш,скоріш
одне з одним
орбітно-пливко упадім,
скоріш!
Мільйони сонцевих систем
вібрують, рвуть і гоготять!
Комети ржуть і баско мчаться,
і океани над океанами шумлять.
Тьми-тем тіл, часток неспаяних
спіралять вниз, убік, у стелі...
Огні! огні!
І плачуть, і співають промені у далині,
немов віолончелі.
Дух, що пройняв єси все,
хто ти єсть?
II
Я дух, дух вічності, матерії, я мускули
передосвітні.
Я часу дух, дух міри і простору, дух числа.
Біжать річки аеролітні
од одного мого весла...
Я дух-рушій, я танк-такт, автомобілів хори,
моторами двигтить мій двір-гараж.
І я так легко, мов дітей на пляж,
веду титанів у простори.
Поверх над поверхом на воді
розміщаю системи,
вкладаю думи молоді,
даю їм теми.
І от уже летять,
через потоки плинуть.
Аж поки не потонуть —
не встану, не піду.
Летіть, летіть, до сонць керуйте,
керуйте в круглий дах!
Скликайте всіх і федеруйте,
розносьте гасла по світах!
Не надавайте значення Сатурновим вінцям:
доволі жить для себе, черство!
Усім планетам, всім сонцям
свобода, рівність і братерство!
І от уже летять,
через потоки плинуть.
Аж поки не потонуть —
не встану, не піду.
Я дух, дух вічності, матерії, я мускули
передосвітні.
Я часу дух, дух міри і простору, дух числа.
Біжать річки аеролітні
од одного мого весла...
III
В космічному оркестрі
підвладно все одній руці.
Немає меж... і де кінці,
що ставили б сонцям семестри
у голубому молоці?
Пливе етер, струмує вітер,
джерела б'ють нових поем,
встають сузір'я в формі літер
з навколо сяючим огнем.
І що там час? І що там вік?
І що поняття «вдень», «уранці»?
Червоний крик, кривавий крик,
червоних сонць протуберанці!
Нема там смутку, суму-гніту,
чужий системам егоїзм.
Там кожен зна свою орбіту,
закон, закон-соціалізм.
Там кожен зна свої одміни:
супутник — друг — товариш — брат.
І кожен світ-аеростат
іде назустріч щохвилини.
Один впаде — другий іскриться,
і то без краю й без кінця...
І ні планети, ні сонця
не мають права зупиниться.
В космічному оркестрі
підвладно все одній руці.
Немає меж... і де кінці,
що ставили б сонцям семестри
у голубому молоці?
|
