Інтермедії XVIII ст.

Реферат

Від часу відомої нам постановки інтермедій до драми Якуба Гаватовича в 1619 р. цей драматичний жанр активно розвивався і пройшов шлях від епізодичних побутово-анекдотичних, «забавних», комічних сценок з народного життя до драматичних картин, що відображали боротьбу народних мас проти соціальної несправедливості та іноземних загарбників. У XVIII ст. інтермедії виявляють певну самостійність, набираючи ознак п'єс-комедій.

Про активний розвиток цього жанру свідчать інтермедії, знайдені в 1930 р. в с. Дернове, розташованому за чотири кілометри від м. Кам'янки-Струмилової, де були поставлені інтермедії до драми Гаватовича. За твердженням учених, Дернівські інтермедії треба віднести до другої половини XVII ст.

Дернівські інтермедії за своєю тематикою, ідеями близькі до життя народу, відтворюють актуальні проблеми. Відзначалися ці інтермедії й образністю, — їх автори, крім основного джерела — життя, широко користувались і народнопоетичною творчістю, запозичуючи з неї теми, ідеї, образи, художні засоби.

Тематика Дернівських інтермедій різнобічна — їх автори змальовували побутове життя народних мас, зачіпали проблеми народної освіти, висвітлювали епізоди боротьби українського народу з іноземними загарбниками. Загалом ці твори вражають багатством життєвих ситуацій. Навіть пригодницьке чи анекдотичне в них поставлене на реальну основу, в зв'язку з суспільно-побутовим життям давньої України.

Серед інтермедій з Дернівського збірника за своїми ідейно-художніми якостями виділялася четверта — «Інтеръмедия на три персоне...». В творі зроблено спробу показати, як у суперечці представники народу дають словесну відсіч напасникам — польському шляхтичу і німцеві-найманцю. Козак достойно, дотепним словом нейтралізує брутальні репліки загарбників на адресу трудящих мас України.

В особі козака невідомий автор створив цікавий образ одного з перших відомих нам безіменних літературних героїв власне української літератури, що, безумовно, було кроком уперед. Це був герой з демократичного середовища.