Потомки українського гайдамацтва

Пантелеймон Куліш

Підступив я к дверям. З-за глини, що не вся ще одпала, визирав намальований запорожець, такий самий, як можна бачити скрізь во Вкраїні, тільки робота малярська була ве проста: фарби сіяли і двиготіли проти нолом’я, мов живий козарлюга перед очима в мене грівся коло багаття.

— Се чи не козак Байда? — спитав я.

— Він самий, — каже, всміхнувшись. — Ось попробуймо, пане, чи добре моя стара спрягла їєшню, а я дещо вам розкажу, не так, як люде плещуть. Ми родом з Канева, а хату сю збудовав дід мій, запорожець. Знаєте, як зруйновали Січ, то багацько тоді сіромах поверталось до свого роду. Вернувсь і дід мій — нехай спочива в Господа. Тільки не схотів жити з нами, а збудовав собі оцю хату на пустині і пробував одним один. Був до нас мов чужий; мало його й бачили. Кажуть, що в його були гроші, та Бог знає, чи правда сьому. Як умер, ми сюди перебрались із Канева, та не знайшли нічого, опріч козацької зброї.

— Чого ж ви перебрались у пустиню?

— Того, що в Каневі нам було тісно. Жили ми там у сусідах — мати стара да я. Отож почали ми жити в своїй хаті. Раз, вернувшись із риболовства, гріюсь я коло сієї самої печі. Мати-покійниця варить вечерю. Аж ось закопотіло щось конем. Після діда зосталась пара злющих собак. Мовчать — не обізвались. Коли ж і йде в хату оттакий, як ви бачите на дверях, козарлюга. Не поздоровкавшись і не зглянувши на нас, скинув додолу бурку і зоставсь у червоному жупані. За поясом пістолі; шабля при йому, рушниця. «Малий! — гукне на мене (а мені вже давно за двадцять). — Засип коню вівса; а ти, стара, давай вечеряти». Не держав дід коней, а овса й сіна знайшли ми доволі під повіткою. Засипав я коню овса — а кінь добрий, лицарський; вернувсь у хату, а запорожець, сидячи серед хати на бурці, упліта вечерю. «Подай, малий, горілки!» А в нас ні пів-чарки. «Дурню! — гукне на мене. — В глухім кінці під ворітьми!» Узяв я заступ, копнув разів зо два, аж у землі барильце. Запорожець напився нахилки, звелів подать сідло під голову і захріп на всю хату, угорнувшись у бурку.

— А ви й не знаєте, хто він такий?

— І спитати боїмось. Проспав до третіх півнів. Буле се восени. Як заспівали треті півні, схопивсь, вийшов до коня, напоїв у Дніпрі, вернувсь та й каже: «Добре ви зробили, що не спитали, хто я. Лучче й не знайте і не кажіть нікому». Та й поїхав.

— І не подякував?

— Куди! Дивиться так, наче він тут господар, а ми — челядь. Бачте, як сей, що на дверях, дивиться? Так і той позирав. Брови насупив, а сам ніби всміхається і ніби всякого готов назвати дурнем.

— Куди ж він поїхав?

— А як би ви думали? Просто за Дніпро. Було ще темно, і вітер з нашого берега дув міцно. Дніпро гуляв, піна так і біліє, а йому і байдуже. Кажуть, запорожці були характерники. Та не про те річ. Пройшло, може, з год. Забули ми про запорожця. Тим часом оця сама Маруся затуманила мені голову. Не така вона тоді була, як тепер ви її бачите, та й я був інший. Здурів, добродію, так, що здались мені й кози в золоті. А її батько багатир був. Ну, звісно — гарбуза дано. Як сів я звечора кінець стола, от на сьому самому місці, як засумував, схиливши голову на стіл, то й зоставсь так на всю ніч. Що так не казала мені мати — нічого не чую: у мене в голові Дніпро реве та бурхає. Не знаю, що б зо мною сталось, може б, скрутивсь до світа. Коли ж затупа і зарже кінь під вікном. Дивлюсь — передо мною запорожець. Місяць піднявсь із-за Дніпра і світив у вікно якраз на двері. Запорожець стояв з такою усмішкою, як оце намальований. «Дурень ти, дурень! — каже. — Чого сумуєш?» А я мовчу: туга в мене така на серці, що й запорожця не злякався. От він бачить, що я мовчу. «Знаю, — каже, — чого твій сум. Гарбуза підсунули, так і розкис із жалю. Дурно ти ходиш! Не знаєш, де твоя дідина закопана». — «А де ж?» — «Да там же, де була й горілка, тільки вкопни глибше».

Почувши се, я й задрижав увесь. Зараз за заступ та до воріт. Справді, кожана торба з грішми. Убіг у хату: «Батьку мій рідний!» А він тільки супиться. «І ти, — каже, — дурний, і гроші твої дурні. Буди стару, нехай козакові наготує вечеряти». Знов повечеряв мовчки, трохи заснув, а перед світом і гайда з двора.

— І знов через Дніпро?

— Ні, на сей раз берегом. Хутко й покривсь за Княжою горою. Ну, звісно — Марусин батько не той став, як побачив мене при грошах. А його саме тоді обідрали розбишаки. Наїхали вночі та й обшукали всі схованки. Сам і показував неборак: з ними не жарти! Отож я й одружився. Купив цілу бочку горілки, зварив казан меду, угонобив свою околицю так, що у всіх завернулось у голові. Аж ось, посеред самого підпитку, як винесли надвір четвертий глек варенухи, застугоніло щось голосніш, за гопака. Дивлюсь — запорожець! Не знаю, чого я злякався: чи того, що він звелів нам не казати нікому про себе, чи чого іншого, тільки в мене й душі не стало. А запорожець на мене і не дивиться. Зліз із коня, випив варенухи, потанцював навприсядки, ще раз варенухи випив, далі взяв мене геть та й каже: «Ну, що? Добре багатим бути? Добре, тільки голова крутиться, на ногах не встоїш. Буде з тебе! Верни мені гроші!»

Тут зупинивсь Дундук і дививсь на мене так, ніби питав: що б я зробив, коли б мені таке трапилось?

— Що ж, ти й оддав? — спитав я.

— Та спершу в мене була думка — не оддавати, бо се моя дідина; тільки ж він мені таке сказав, що в мене й мороз пішов поза спиною: «Дурню! Чого дивишся на мене, мов теля на нові двері? Знаєш, чиї се гроші? Куликові! (А мого тестя Куликом прозивали.) Коли боїшся лиха, то верни; а не боїшся — зостав у себе на розживу». Як почув я се — зараз до комори та за гроші. А він і каже: «Ти думаєш, я стану ними користуватись? От яка мені з них користь! — та й швиргонув мішок у Дніпро. — Я тільки хотів тебе, дурня, розважити. Нетружені гроші до добра чоловіка не доводять». Сів на коня та просто в Дніпро, а Дніпро саме тоді розгулявся. Було вже надвечір: не видко стало запорожця. Казали люде, що втонув, не добравсь до другого берега; та Бог його знає. Так от тепер ти й знаєш, добродію, нащо мені треба було вигадати козака Байду. І досі люде плещуть, що був у мене козак Байда на весіллі. А то, певно, якийсь приятель покойного діда.

— Ну, а сей же намальований звідки в тебе взявся? — спитав я, дивуючись, як ті химерні січовики ширили проміж народом свою антишляхетську філософію.

— Звідки він узявсь, — каже Дундук, — сього ні я сам, та й ніхто в світі не скаже. Як перейшли ми в дідову хату, — дивувало нас, що в діда й двері так, як стіни, помазані крейдою. Ну, вибілені, і дарма. Почали й ми, про дідову пам’ять, білити двері. Коли ж постигла мене раз пригода: занедужала дитина. Старший був у мене син. Сиджу я вночі без світла, сумуючи, аж ось — глина луп! Зирк — у дверях запорожець. Не йму я собі віри; протер віхтем — його парсуна! Так і шпигонуло мене в серце. Аж справді — вранці дитину Бог прийняв до себе. Тим-то й тепер мені стало сумно, як одпала глина. По правді сказавши, твої, добродію, воли мене засмутили. Згадав я старовину, згадав запорозькі слова про нетружені гроші, та й назвав сам себе дурнем, так, як той козак-волоцюга.

— Чом же ти не взивав себе дурнем тоді, як твій син хотів одружитись із убогою дівчиною?

— Сам я не знаю, добродію, чого я тоді інше думав. Сам лукавий, мабуть, заморочив мені голову. Мені й на думку ні разу не спадало, щоб Настя була моєму Якову жінкою. Все думалось: у того да в того сусіда хороша дочка, і як сказав він про свою Настю — взяла мене така досада, що сам себе я не тямив. Не встиг опам’ятатись, а їх обох понесло вже з двора. Тоді я зовсім збився з панталику. Одно в мене на умі: біда чоловікові на світі без достатку! А про те й байдуже, що сам живу трудовою копійкою. Чом же моєму синові не жити по-батьківськи? Таке убожество, як наше, нікого ще не доводило до біди, а що з людьми роблять гроші — щодня про се чуємо та й своїми очима вбачаємо. «Цур же їм! — кажу. — Ще тільки подумав про велику худобу, та вже й розігнав дітей з хати. Се ж тільки цвіт, а які будуть люде?» У таких, добродію, думках сиджу я ввечері з старою. То пориваюсь до того заробітку, що ви казали, то знов жахаюсь панської ласки, аж чую — ніби хтось третій у хаті стиха засміявся. Зирк на двері: глина обпала, а запорожець мов живий на мене дивиться! Тут уже годі про худобу дбати. Кому, як не запорожцеві, знати в йому силу? В кого в кишені бувало більш грошей і хто розсипав їх, мов полову? Не дурно ж бо то, мабуть, бувало! На науку нам те роблено, щоб не до грошей, а до чогось кращого прикладали ми душу. Тоді ж таки я й постановив собі: «Верну дітей додому! Нехай живуть, як їм Господь поможе!» Ще ж я не зібрався з думками, а ти вже своє діло й зробив. Як побачив я перед собою Якова, так і руки в мене опали. Тут щось недобре замішалось, вибачай мене, добродію. Та старий Дувдук не подасться. Запорозького він роду; запорозьким духом і довіку дихатиме. Живіть пани панами, а ми собі житимемо по-простацьки.

— Хіба ж се не простацьке діло, Харко, щоб заробити худобу? Таже ж і запорожці шукали собі здобичі; і їм треба було чимсь харчуватись і в світі обертатись. Збиває тебе з толку, брате, старовина. Тоді ж так і годилось чинити, як запорожці чинили: знали вони, нащо встеляли талярами свій слід напідпитку, нащо під дорогими саєтами носили дьогтяну сорочку. Сьогодні вони тобі показували великі розкоші, а завтра — такі злидні, що де ступить, босої ноги слід пише... Ще й не таке вони робили. Було, приїдуть гуртом із Січі в Київ прощатися з світом; водяться по всьому Києву з музиками; повбиравшись у дорогі кармазини, розіллють бочку дьогтю і пійдуть навприсядки в дьогтяній калюжі; а потім прощальник веде громаду з музиками до Межигорського Спаса, скине з себе дорогу одежу, повідкидає тиляги під золотом, дукати й таляри повитрушує у пісок з кишені, а сам надіне волосяну сорочку та й зачиниться в манастирі довіку. На свій час воно було добре, бо тоді панство було інше, не таке, як тепер постало. Цуралось людей, драло з них скількимога, а само тільки й знало вилежуватись у бебехах. Тепер, брате, іншими шляхами простують панські діти. Бач, я в тебе вечеряю, про твоє життє розмовляю, твої смутки силкуюсь заспокоїти. Не честь, не подоба тепер простолюдцеві нас одбігати і достатків, мов якої халепи, цуратися. Та й запорожець казав тобі про нетружені гроші; а тут хіба з чим іншим, як не з заробітком я приступив до тебе?

— Правда, все правда, — казав, покручуючи вуса, старий Дундук, — а все лучче при своєму зоставатись.

— Так се ти зрекаєшся умови, Харко? — спитав я грізно.

— Якої вмови?

— А як же? Ми з тобою руками вдарили! Спитай у свого порадника-запорожця: чи він ламав хоч раз на віку своє слово?

Дундук скочив з ослона, наче хто шпигонув його в серце.

— А я ж хіба своє слово ламлю? — гукнув на всю хату. — Ніхто не доказав сього Дундукові і не докаже! Інша річ опасуватись панства — а інша знов — стояти на своєму слові. Що буде, те й буде, а буде те, що Бог дасть. Давай, добродію, руку! І не думай і вво сні не покладай, щоб старий Дундук покривив душею.

— Так би й давно годилось, — сказав я, радуючись за Якова.

Тим часом стара мати обняла синові голову і пригорнула до себе.

— Жінко! — обернувсь до неї старий. — Молись Богові! Молись Богові, жінко, щоб уберіг нас від недолі! Невесело в мене чогось на серці.

— Годі, годі, Харко! — сказав я. — Се тобі важко, що скрутив я тебе своїм словом. Знаю я запорозьку вдачу. Ваші діди тим і бурлакували, тим і дьогтяні сорочки носили, щоб не коритись перед панством. Лягай з Богом спати. Усе буде гаразд.

І справді, було все гаразд. Добре служив мені Яков три годи, добре господарював собі потім, а старий Дундук навіки мене вподобав. Щоб запорожець не віщував йому більш ніякого лиха, піднявся я зробити нові двері до старої хати, а його пишну парсуну взяв до себе. Залюбки дивиться на його Дундук, як завіта до мене. «Чи думав ти, козаче, що з убогої хати перейдеш у панський будинок?» — каже іноді до запорожця, наче до живого. А запорожець мовчки на його дивиться і байдуже йому про те, чи він у простій хаті, чи в панському будинкові. Дивиться згорда, ти б казав — пан над панами.