Звечора під Новий год
Дівчата гадали:
Вибігали в огород,
В вікна підслухали,
З тіста бгали шишечки,
Оливо топили,
Слухали собак, в пустки
Опівніч вихрили;
Віск топили на жарку
І з водою в черепку
Долю виливали;
Бігали на шлях вони,
З приказками в комини
Суджених питали.
Темно. Місяць над ліском
В хмари завернувся...
Пригорнувшись, під вікном
Рюмала Маруся.
«Ти ж, сестрице, ти чого
З нами не гадаєш?
Під віконечком кого,
Відкіль виглядаєш?..
Встань, голубко, не журись,
Вийди з хати — подивись,
Де каганчик світить —
Відтіль буде милий твій...
Під віконечком постій —
Слухай, хто одвітить...»
«Ох, сестриці, як мені
З вами ворожити:
В дальній милий стороні,
Як без його жити!
Год минув — а все не чуть
Де, чи жив мій милий?
Дні, неділеньки пливуть —
Світ гіркий, остилий!
Слова, вісточки нема;
А без любого сама
Горе я горюю!
|
