— Хто це? — питаю. — Свій, сторож... Я, казати правду, нікого вже й не сподівався: Андрій Маркович казав, що тільки в неділю вернеться, та я вже не думав сьогодні й навідуватись сюди: одному якось, прости господи, аж сумно серед цієї пустині. Говорить до мене, ніби давно вже мене знає. Не спитав навіть, чи я той, що вони дожидали. Поволі одімкнув двері й через тісненькі сінці увів у якусь кімнату. — Отут має бути й ваша квартира, — мовив він, засвітивши маленький каганчик, чорний од кіптю. Поламаний стіл, двоє старих стільців, ліжко, абияк, нашвидку з трухлих дощок змайстроване... свіжа на йому солома... Стою, задумавшись, над ліжком; стоїть поруч мене дід; милуючись, дивиться старими очима на свою роботу: — Таке-сяке зляпав, а все ж буде краще на йому, ніж долі. Погомонів про те, про се, збирається йти: — Цю ніч я ще переночую вдома — не прихватив із собою нічого з одежини, а ночі вже холодні. Спіть спокійно, — злодійщини у нас не чути. Оддав добраніч, пішов... Не хочеться чогось ні розташовуватись, ні роздягатись. Взяв каганець, пішов дивитись у клас. Ніби щось аж сполохнулося, коли убоге світло хитнуло в класі темрявою. Дмухнуло вогким, холодним льохом. Роздивляюся: стеля схилилась низько, а далі, в глибині, ще нижче. Посередині, де її можна було досягти рукою, стоять підпірки-стовпи. По боках манячать ряди нефарбованих парт, побитих та помережаних школярськими ножами. У вікна давить чорна ніч. Надворі тюжить дощ, і через стелю чвіркають десь на парту краплі води. Поставив каганчик на столі, сам сів на стільці, нероздягнутий, як був у дорозі. Думаю: «Знову починати, знову привикать, нагрівати собі місце в цьому сумному закутку?.. Знову попи, урядники, горілка, гризота, безпораддя?.. Ні, ні, не буду тут я довго, сюди — на час. Тільки на який час...» І помалу встає передо мною моє радісне, моє тепле, те, що завжди тепер світить і гріє мені, — університет... Все зникає з очей. Минає невелика година; ходжу од порога до стіни, мов п’яний спотикаюся на парти. І увижається він мені, цей храм юності чарівний, десь далеко-далеко, палацом надхмаряним... Шляхи до його, єдині доступні мені шляхи, юнакові бездипломному, хащами позаростали непролазними... Мурами високими їх перегороджено, глибокими безоднями перекопано, та сміливо й радісно топчу я ті хащі ногами, січу терни, голими руками мури ламаю, мов крилами перелітаю безодні... Лечу... Самотньо й лунко одгукується в німих стінах моя помірна хода, ясно палає огонь моїх мрій. Загорілось бажання нетерпляче, невпокійне — не стояти без діла на місці, не марнувати часу, в правду, в життя перетворити мрію. І мене ніби магнітом потягло до того мого чемоданчика, що на дні в йому поскладані мої підручники та зшитки. Я знаю, що з мене б тепер сміялись, проте не можу втерпіти, щоб хоч не глянути на їх. Думаю: «Все одно — ніхто того не буде бачити...» І я швидко біжу по чемодан, несу його в клас. Незабаром жужмом летять з його в один бік сорочки, котиться засохлий у дорозі хліб у другий, швидко витягую книжку, що олівцем посередині закладена, і поміж розкиданого збіжжя сідаю з нею до каганця. «Я тільки хоч погляну очима», — умовляю себе. І, розгорнувши книжку, зразу, як у воді, потонув у їй... Шмат глини, одвалившись десь у кутку од стелі, гучно ляскає на мостину... Кидаюсь, як зо сну: «Де я?» Порощить дощ за вікном. Під партою десь одноманітно скрегоче миша, тягаючи сухар. Як червона зірочка з туману, блимає перед очима каганець. Дощ шумить, не вгаває надворі, дедалі рясніший, голосніший. Ніч все темніша стає та глибша... А з усіх боків шумлять вікна — плачуть... Так плачуть, так плачуть, обливаються рясними слізьми, гіркими, безнадійними, і стиха причитують, що ніколи вже не буде сонця ані ясних днів. В мене грає радість, як вино, і шкода стає того нерозумного жалю дитячого, тих буйних, даремних слів. Так, бувало, колись ми, малі діти, розумом недійшлі, заходилися од марного плачу, коли наша мати до ночі засидиться десь у забарній гостині. Тоді нам, малим, в темряві здавалося, що вже мати ніколи, ніколи не вернеться додому... Ой ви, дурненькі, заплакані вікна: сонце — буде, будуть дні радісні, ясні, будуть пісні, квіти, будуть радощі, сміхи... Будуть!..
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
В дощовому шелесті стало чути, як десь за школою хрипко й сумовито заграли якісь очеретяні дудки: півні найглухішу ніч співали.
II
Ранок. Щось стукає в двері. — Хто такий? За дверима здавлений голос: — Вибачте, дозвольте зайти до вас на часинку, я — тутешній дяк... Увіходить: сива шапка, пальто — наопашки, під рукою кавун. Сміливі сірі очі, шовкові русі кучері — гарний... Знакомиться: — Дяк Запорожець. Довідався, що ви приїхали в школу, не втерпів, щоб не зайти познакомитись. Вибачте, у нас по-простому... Понесло горілкою, разом із тим бачу — в кишені з червоною головкою пляшка казенки... Соромливо заховав її од моїх очей. Посідали, почали розмову. Про одне, про друге... Про попа. — Дерій, зажера, заїдливий... Питаю: — Не в миру з ним? — Не любимо й на перехід один одного. Не людина — собака пінява... Помовчав. — Коли сказати правду, то я навмисне й прийшов до вас, зарані попередити: якомога дальше од його; тільки путня людина прибуде в село — з’їсть. Дяк підсунувся ближче, і передо мною виростають незабаром картини довгої, запеклої ворожнечі попа з дяком. Звичайно, піп давно б «з’їв» дяка, коли ж Запорожців дядько — в консисторії, і люди — теж за дяком. Крім того, поблизу — штунда. — То й що? — питаю. Осміхається. Помовчавши: — Бачите, вони давно вже підмовляють мене до себе — вподобали... Приглядаюся уважніше: коло губів креска непокірна, уперта. Інтимно: — Ви знаєте, нема того місяця, щоб не тягли: як не до преосвященного, то в консисторію, а то — в монастир на покуту. — І це було? — заохочую. — Ще й не раз, недавно два тижні сіяв борошно в монастирі. На тому тижні тільки вернувся... — За що? — Вийшло маленьке непорозуміння: на маковія за бороду батю посмикав у церкві. Трошки, — додав він скромно. Зітхнув: — Ех, огидло все це мені до краю. — То ви б покинули, якої неволі сидіти в дяках? Підвів голову й серйозно подивився на мене: — В москалі візьмуть. Задумався. Далі стрепенувся, кинув на мене запозирливий, гострий погляд: — А ви самі — якого роду? Я сказав. — Умгу... — А що таке? — Я — так. Заспокоївся. Вистукує щось пучками по столу. Стиха почав співати. Голос затремтів юнощами, мрійно і лагідно. Далі прояснів, засміявся, енергійно труснув кучерями, й очі засяяли ясно, весело — по-бурсацькому. До мене: — Ви співаєте? — Співаю. — Цю знаєте? — І на всю школу несподівано шугнуло:
Разом із тим він широким рухом вийняв із кишені пляшку, ніби про це вже була в нас мова раніш, вибив пробку, повів очима по кімнаті: — У вас тут чарки або хоч шклянки не буде? Я сказав, що горілки не буду пити. Він не почув чи не зрозумів: — Що? — Кажу, що я пити не буду. — Чому? — Не п’ю. Він пильно дивиться мені в вічі, неймовірно: — Ви — козак? Сміюся: — Козак. — І не будете? — В очах випливає готовий уже ворожий виблиск. Кажу спокійно й рішуче: — Ні. Довго дивиться в очі, далі помалу, нерішуче заткнув пляшку пробкою, сховав у кишеню, взяв свій кавун, встає. — Не треба. Казали — приїде до нас такий і такий, аж бачу: до нашого берега що не запливе... — Він махнув безнадійно рукою, кинув на кучері шапку, пішов. У порозі спинився, саркастично зажмурив око: — Знаю, звідкіля цей вітер... Певне, вже наговорили... Ну і к чорту — плакати не буду. Ляснув дверима, зник. Дивлюсь услід. Химерна якась людина. |