Мистецтво подобатись жінкам

Євген Гуцало

— Та нікого ж мені, Трохиме, не треба, крім тебе! Та нащо вітчим нашому синові, коли ти здужаєш ходити по землі. Більше не піду в Псярівку до брата, хай у Веселинівку ходить до нас.

— Таж перестріти можуть і в Веселинівці...

— Вже з тобою звікую віку, а чужого чуженицю обмину десятою дорогою, чуєш, Трохиме, не кривдь мене своїми словами.

— Хочу добра тобі.

— Добро моє тільки з тобою, а другого добра в світі немає й не буде. Не знала з тобою горя, то нащо шукатиму? Хто мене пожаліє так, як ти? Завжди почуєш, як заболить серце чи душа, а хіба ж хтось чужий прислухається, почує? Ой Трохимцю...

Верби обібрались весняним пухом, вигойдували на в’язкому гіллі марево жовтавого цвіту. Видзвонювали пташки, так наче кожна літала з невидимою скрипочкою й витинала на ній невидимим смичком. Обрії розсунулись так далеко, що, здається, можна було заглянути за край землі.

Храмного дня Тетяна з Трохимом Ганжею поминали на кладовищі небіжчиків. І вже коли нагомонілися з людьми, нажурились та напечалились, Тетяна сказала біля могили, де було поховано її матір:

— Скільки ще тут місця багато лишилось. Отут і мене поховаєте, біля матері.

— Та, може, я хутчій помру!

І вже коли вийшли з кладовища, вже коли ступали по опалій на дорогу жовтизні вербового цвіту, Тетяна, дивлячись на Трохима заглибілими від жалоби очима, говорила:

— Ніколи не чула від тебе ні докору, ні слова несправедливого, та й ти від мене, либонь, не чув. І не просила ніколи, а зараз попрошу, тільки пообіцяй, Трохиме... Як переставлюсь — поховай біля матері.

— Не прав таких речей, Тетяно, не треба кликати костомаху...

— Там, біля мене, ще місце лишиться, то вже, Трохиме, нікому не віддавай, бо хочу, щоб і ти лежав не осторонь, а поряд.

Трохим Ганжа не відказав, примруженим зором, здається, сягаючи в цю хвилю якщо не за край землі, то за пруг своєї душі, болю й тривоги.

— Може б, і не казала, та день сьогодні такий... Бо що на цій землі? Життя ще не минулось, та скоро минеться. Мало ми з тобою тут набулись, то хоч лежатимем разом. Бо в землі — назавжди вкупі, завжди ти будеш коло мене, вже нікуди не відлучишся, не підеш, ніякий жаль мене там не братиме, лежатиму в мирі... Я зла не зичу Марії, але вона ж молодша, то ще наживеться з тобою після мене, вже нарозкошує... То пообіцяй, що по смерті будемо разом, що складеш такий заповіт, а діти наші вже дотримають заповіту.

— Аж душа стогне від твоїх слів, Тетяно... Буде по-твоєму, заповім, дітям скажу...

— Спасибі, Трохиме, за твою ласку, більшого щастя мені й не треба, ніж сьогодні знати, що завтра ти вже нікуди не відлучишся... Ніколи...

Ступали по весняній землі, й кожна зелена билинка прислухалась до розмови Тетяни з Трохимом, прислухалась до їхнього мовчання. Береза край дороги, погойдуючись, нахилялась гіллям зовсім близенько до невисловлених думок, а вітрець, пахнучи вільгістю теплого, розораного поля, наче долинав із молодості, віяв у будучність.

Настала пора весіль у Веселинівці, коли сільрада не встигає розписувати молоді подружжя та видавати їм шлюбні посвідки, а колгоспний духовий оркестр теж не впорується, то дехто мусить обходитись просто радіолою, дехто привозить оркестри якщо не з району, якщо не з сусіднього заводу, то з міста. По вечорах та ночах у густому повітрі, позолоченому крижаними зорями, гримить чи то мідь інструментів, чи то буйнощі людських радощів, чи то серця, що здумали паруватись.

Учора Марія порається на городі, в хліві, в погребі, на обійсті — осінь квапить, треба зібрати врожай у садку та на грядках. І добре їй видно зі своєї садиби все Дівоцьке Болото, куток свій у прижовклих вихорах дерев, у прижухлих спалахах збіжжя на городах, видно дорогу, що біліє табунами ситих гусей та качок, а на тій дорозі ген-ген показалась молода у святковому вбранні, а з нею вервечка товаришок-світилок. Іще здалеку впізнає молоду, що розмаяла ллянисте волосся, до якого вплетено червоні, зелені та голубі бинди, й серце Маріїне починає мимохіть битись дужче, і в скронях відлунює той подзвін, і холодком посіклось дихання.

Несе в рядні качани кукурудзи по межі, а самій гадкується: кого ж це молода тут, на Дівоцькому Болоті, збирається запросити на своє весілля?

Може, тітку Настю? Повитуху всі запрошують, хоч уже стара, хоч уже не приймає пологів, бо веселинівські молодиці народжують у сільській лікарні, до баби забули звертатись... Та ні, молода зі світилками проминула Настину хату.

Може, до Никодима Аврамейка, бухгалтера колгоспного зайдуть? Обминули. Може, до Шустихи, продавщиці лавочної? Й не поглянули на її хату, що сліпуче виблискує згори цинкованим залізом, розвіваються стрічки — червоні, голубі, зелені, розмаяні білі коси полощуться, і щоки в молодої мерехтять, мов мак.

Похоловши від здогаду й до кінця не вірячи в той здогад, Марія прожогом кидається до хати, в поспіху зриває з плечей зашмарований одяг, заболочену спідницю стягує, старе взуття летить під ліжко, натомість хапає зі скрині святкове плаття, лаковані туфлі, вже вдяглася, вже взулась, причесалась, зазирнула в дзеркало, вже шукає якоїсь хатньої роботи...

Дівочі голоси під вікнами, на ганку, брязнула клямка...

Весільний той квітник (обличчя рум’яні й свіжі з осіннього холодку, губи грають усмішками так, наче то мерехтять вишневі рибки) зацвів у хаті, й молода, кланяючись — бинди й світлі коси розтікаються по грудях, — каже:

— Просили мама й тато...

Вона серед товаришок — наче мальва в вінку чорнобривців.

— І я прошу...

Це ж вісімнадцять літ їй, старша серед своїх сестер, а як схожа на матір, на Тетяну.

— На хліб, на сіль, на весілля!

Вже пішли дівчата з молодою, вже за ворітьми промайоріли, а Марія ніяк отямитись була не годна. Все марилось, що Тетяна щойно побувала в хаті, запрошувала на весілля, бо дочка — викапана мати.

— Якби не Трохимова дочка, то не пішла б, — сама собі сказала Марія. — А так Трохимова, то, либонь, могла б і моєю вродитись. А як могла моєю вродитись, то гріх не піти на весілля, не віддати заміж. А там і менші Трохимові дівчата стануть на порі, познаходять суджених, от тільки чи надумають отак, як нині, зайти до хати й запросити на весілля? Щоб люди бачили, що не чужа я Трохимові, що не чужа його дітям, а в сільраді ж розписаний тільки з Тетяною, бо ж нема такого порядку, щоб розписували зразу з двома.

Провели Трохим із Марією до армії свого грекоокого сина. Два дні пили, гуляли, співали пісень, і, здається, два дні проводжала хлопця вся Веселинівка: стежки, по яких бігав, небеса, до яких поривалась душа, річка, яка спливала його незабарною юністю. На проводах Трохим Ганжа танцював з дівчатами, з котрими син учився в школі, й Марія довго не могла відірвати затуманеного погляду від сивого батька.

Біля військкомату з багатьох сіл назбиралось батьків та матерів, родичів та знайомих. Начебто проводжали дітей не на війну, а на мирну службу до армії, проте не одна жінка чи дівчина витирала крадькома очі... Й раптом серед збудженого натовпу Марія, не вірячи сама собі, побачила Тетяну. «Кого ж це вона проводжає? — вдарила думка. — Може, когось із родичів? Але ж і серед родичів нема в неї хлопців призовного віку...»

Забулося за Тетяну, а вже згодом — несподівано, ясно й певно — здогадалась: «Мого проводжає, бо він же для неї син Трохимів, тому й не чужий... Трохимів для неї... Бачить Трохима в ньому, тільки ж не зізнається нікому, й мені теж не зізнається».

Так того дня проводжали Марія з Трохимом до армії свого сина.

Так того дня проводжала Тетяна до армії Трохимового сина.

Так, мабуть, утрьох і чекатимуть на його повернення до Веселинівки.