Хазяїн (скорочено)

Іван Карпенко-Карий

Терентій Гаврилович Пузир— хазяїн, мільйонер.

Марія Іванівна— його жінка.

Соня— їх дочка.

Феноген— права рука хазяїна.

Маюфес— фактор¹.

Павлина— кравчиха з города.

Зеленський, Ліхтаренко— економи.

Куртц— шахмейстер².

Петро Петрович Золотницький— родовитий багатий пан.

Калинович— учитель гімназії.

Зозуля— помічник Ліхтаренків.

Лікар.

Харитон— розсильний.

Петро.

Дем'ян.

Дівчина.

Юрба робітників.

Феноген. Петруша! Скажи хазяйці, що халат у мене... (З середніх дверей виходить Маюфес). А, це ви, Григорій Мойсейович? Заходьте!

Маюфес. Доброго здоров'я, Феноген Петрович!

Феноген. Здоровенькі були. Що це ви нас відцурались? Давненько я вас не бачив.

Маюфес. Діла, діла, діла!

Феноген. Загрібаєте грошики!

Маюфес. Ет, поки заробиш грош, підошви побйош!..

Феноген. Ну, не гнівіть бога! Домик чудовий купили!

Маюфес. За стілько літ другії купили не домики, а палати!

Феноген. Мало чого... Ехе-хе!.. От гляньте!

Маюфес. Халат, ну?

Феноген. Халат мільйонера! Бачите, як багатіють. Ще отакий є кожух, аж торохтить! Нового купувать не хоче, а від цього халата і від кожуха, повірите, смердить! Он, як люди багатіють, учіться!

Маюфес. Ето што-нібудь особенного!..

Феноген. Ну й оказія ж нам була через цей кожух. Подумайте: швейцар не пускав Терентія Гавриловича у земський банк!

Маюфес. Ну, не пускав, а як пізнав, зараз пустив... Терентія Гавриловича і в рогожі пізнають!

Феноген. А так... Слухайте, Григорій Мойсейович, чи нема у вас на прикметі земельки?

Маюфес. Для вас?

Феноген. Еге. Постарів, треба на свій хліб.

Маюфес. Пора, пора самому хазяїном буть, хоч вам і тут добре.